Частина 10

Французький генерал дізнався, незабаром після того, як росіяни припинили спроби відбити Малаков, що маси ворога проходили по мосту на північний бік. Але він ще не міг бути впевненим, що його перемога була вирішальною. Але, по правді кажучи, ще до того, як настала темрява, росіяни, відірвавшись від усіх своїх справ, збиралися й рушили до гавані під прикриттям барикад; ті перед містом у напрямку до мосту, ті від будівель передмістя до точок у гавані, куди пароплави та човни мали транспортувати їх на північну сторону. До світанку весь гарнізон, маючи з собою більшість поранених, відступив. Але засоби, вжиті для того, щоб не дати союзникам натиснути на це місце, виявили вночі, що Севастополь покинули. Гарнізоном були вжиті заходи для забезпечення вибуху магазинів на заводах і фортах через значні проміжки часу. Тридцять п'ять із них було підірвано поспіль, перший об одинадцятій годині; у той самий час пожежі спалахували скрізь, де в зруйнованому місті ще залишалося щось горюче, і яскравість пожеж посилювалася спалахом двох лінійних кораблів у гавані, де водночас затонули більшість інших. Усю ніч сон був вигнаний із таборів гуркотом вибухів, які струсовали рівнину, наче під час землетрусу, і в поєднанні з червоним світлом, що тьмяно світилося на тлі купи диму, відтворювали сцену.