зроблені та побудовані краще, ніж деінде. Англійські траншеї перед Реданом були закриті твердою скелею; Французькі підступи до Малого Редана, тепер лише за сорок ярдів від нього, також потрапили в настільки кам’янистий ґрунт, що вже не міг прикритися. Найпередовіший підхід до Малакова відокремлювали від нього лише двадцять п’ять ярдів; у м’якому ґрунті траншеї могли бути висунуті до самого краю рову, але лише з великими втратами, і, крім того, можливість видобутку під ними збільшувалася б із зменшенням відстані. Тому вважалося, що час для штурму настав, і залишалося лише з’ясувати деталі. Відповідно військова рада розглянула це питання. Після того, як члени висловили свої думки, Пелісьє висловився так: «У мене теж є свій план, але я не буду вдихати його собі в подушку». Однак немає потреби бути настільки стриманими з читачем. Французький командувач дізнався, що допомога військам, які проводилися перед ним, відбулася опівдні, і що, щоб уникнути великих додаткових втрат, які можуть бути спричинені введенням нових гарнізонів до того, як старі виселятимуться, було дотримано протилежного курсу: більшість окупантів було виведено, перш ніж замінити їх. Таким чином, опівдні був часом, коли «Малаков» виявився найбільш знедоленим серед захисників, а полудень мав стати годиною штурму. Також французам була запропонована ще одна перевага. Виступ Малакова був пристосований до форми вежі, яку він охоплював, і тому був круглим, отже, в ньому був простір, який не міг бути
Остання бомбардування. 277
помічені або обстріляні з флангів; це був простір, на який мали бути спрямовані війська. Крізь траншеї були зроблені дороги шириною двадцять ярдів, а потім замасковані габіонами, які легко скидаються, якими можна було підтягти резерви в найкоротші терміни. «Малаков», «Куртін» і «Малий Редан» повинні були бути атаковані дивізією за підтримки бригади; і чотирьом дивізіям разом з іншими військами судилося атакувати Центральний бастіон і роботи поблизу нього, а звідти прорватися з тилу до Флагстафського бастіону. Але спочатку потрібно було відновити канонаду. Воно почалося 5 вересня, і цього разу воно оточило всю фортецю, французькі батареї перед містом розкрилися не менш енергійно, ніж інші. Вночі фрегат у гавані загорівся снарядом, і пожежа годинами висвітлювала навколишні пейзажі. 6-го і 7-го числа feu d'enferwent продовжувався, росіяни відповіли слабко; в ніч на 7 число бойовий корабель був підпалений мінометом і горів майже всю ніч; у ньому містилася велика кількість алкоголю, блакитне полум’я якого кидало похмуре світло на вали від гавані до Малакова, справляючи, як каже Тодлебен, «болісне враження на душі захисників Севастополя».