Щоб не пропустити цю думку, необхідно звернути увагу читачів на те, що головне, що автор намагався показати, полягає в тому, що радянська влада зазнала невдач не лише у сфері виробництва, але й у сфері розподілу. Отже, радянський уряд надає певну свободу профспілкам як виробничим органам, але він повністю ліквідовує в державі колись потужні кооперативи, які були невід’ємною частиною російського національного життя. Ці кооперативи, що процвітали й живі за свого колишнього режиму роботи, стаючи державними органами розподілу, і відтепер ними керували бюрократично, зів’яли, як зрізана квітка, і стали мертвими. Свідченням цього занепаду є вільна торгівля, розпочата навесні 1921 року.
Деякі риси більшовицького правління, описані в цій книзі, нині зникли через швидкі зміни, які відбуваються в політиці більшовиків, але кожну таку рису слід зафіксувати і врятувати від забуття. Невдачі та помилки більшовиків — це червоні ліхтарі небезпеки на нашій власній дорозі і врятують нас у майбутньому від того, щоб не натрапити на таку саму перешкоду, як червоні ліхтарі, розвішані вуличними бруківками та каналізаторами, рятують нас від наїздів на ями чи купи сміття. Автор цієї книги розвішує ці ліхтарі небезпеки, де їх бачать усі. Інформація, яку автор зібрав у 1920 році, ніколи не застаріє, доки ми самі не досягнемо великих соціальних перетворень у цій країні.
Разом із виданням цієї книги в Америці приходить звістка про промову Леніна 17 жовтня 1921 року, в якій підтверджуються пророчі писання цієї книги. У промові Ленін говорить:
«Наша нова економічна політика полягає, по суті, в тому, що ми в цьому відношенні зазнали цілковитої поразки і почали стратегічний відступ; перш ніж зазнаємо повної поразки, давайте відступимо і РОБИМО ВСЕ ЗНОВУ, але більш стійко. Комуністи не можуть мати найменшого сумніву в тому, що ми на економічному фронті зазнали економічної поразки, причому дуже серйозної».
Він також каже, у зв'язку з колишньою політикою продовольчих реквізицій, таке:
«На економічному фронті ми, намагаючись перейти до комуністичного суспільства, зазнали поразки навесні 1921 року, більш серйозної, ніж будь-яка попередня поразка від Денекіна, Колчака чи Пілсудського, поразки, яка виявилася в тому, що наша економічна політика у своїй надбудові виявилася урізаною.
відірвався від підструктури і не створив стимулювання продуктивних сил, що в нашій партійній програмі визнається фундаментальною і негайною проблемою. «Реквізиційна система в країні і комуністичний метод вирішення проблем організації в містах — ось політика, яка перешкоджала збільшенню продуктивних сил і виявилася головною причиною глибокої економічної та політичної кризи, з якою ми зіткнулися навесні 1921 року.