Був. і є нині в Росії анархістами-народниками, тобто тубільним народним рухом, і анархістами-емігрантами. Ідеї анархістів такі ж, як і в інших країнах. Тут важлива лише позиція анархістів щодо революції..Толстовські анархісти були в меншості. Революційні анархісти взяли дуже активну участь у революції і відіграли видатну роль, особливо на початку революції, в її руйнівному періоді проти царизму і Керенського. Вони, очевидно, були проти Установчих зборів, за формулою: вся влада Радам; і все це до того, як більшовики взяли ці девізи. У багатьох місцях анархісти почали революцію. Наприклад, в Єкатеринбурзі на Уралі анархісти здійснили революцію раніше, ніж робітники Петрограда. Вже 5 червня 1917 року робітники під керівництвом анархістів Москви й Петрограда виступили проти уряду Керенського під гаслом: Вся влада Радам.
Заслуга розпуску установчих зборів належить не більшовикам, а анархістам. Саме анархіст Анатолій Григорович Зелесняков у січні 1918 року на чолі кронштадтських матросів увірвався на засідання Установчих зборів і сказав панам-депутатам, що вони досить поговорили і що тепер можна йти додому, або матроси допоможуть їм вирушити в дорогу. Спочатку після того, як через безпосередні дії робітників і солдатів з анархістськими настроями вони були поставлені перед фактом, що здійснився, сторони прийняли ситуацію, а згодом і Ленін схвалив цей факт. Зелесняков загинув у бою з білогвардійцями Денекіна під Єкатеринославом 26 липня 1919 року після того, як Денекін призначив за його голову 400 000 рублів.
Синдикалісти
Позицію анархо-синдикалістів найкраще пояснюють їхні резолюції. На своєму першому після революції з'їзді 25 серпня 1918 року з'їзд Всеросійської конфедерації анархо-синдикалістів прийняв такі рішення:
1. Боротися проти влади держави та капіталізму.
2. Координувати відповідно до федералістських принципів інзалежних рад і пробити шлях до об'єднання незалежних виробничих організацій робітників і селян.
3. Рекомендувати робітникам утворення вільних Рад і боротися з установами Рад Народних Комісарів, оскільки це організація, яка шкодить робітникам.
4. Розпустити військові армії і озброїти робітників і селян; водночас пояснюючи їм безглуздість ідеї «соціалістичної землі»; бо робітники і селяни можуть мати світ тільки для своєї країни.
5. Боротися проти контрреволюційних чехів і всіх інших спроб імперіалістів найсильнішим шляхом, не забуваючи, однак, що надзвичайно революційна більшовицька партія стала нерухомою і реакційною.