Таким чином, лише за певної сприятливої кон’юнктури Росія може сподіватися на переслідування свого плеканого задуму. І на початку 1853 р. обставини виглядали виключно обнадійливими. Імператор Австрії, майже хлопчик, відплатив з прихильністю і пошаною за ласку, виявлену до нього могутнім і досвідченим самодержцем. Він також мав найважчий обов’язок перед своїм великим сусідом, який, коли Австрія була майже розгромлена Угорщиною, втрутився, придушив повстання та відновив незадоволене королівство до його вірності. Крім того, кайзер саме тоді дозволив собі зайняти загрозливу для Порти позицію, оскільки, придушуючи повстання в Чорногорії, турецькі війська, що діяли поблизу австрійського кордону, отримали від нього обов’язкове повідомлення про відступ. Цар охоче приєднався до виконання вимоги, і таким чином Австрія опинилася разом з Росією проти Туреччини — позиція, яка ілюструє
4 Чому час видався сприятливим.
описує наслідки, які можуть виникнути, коли держава дозволяє втягнути себе в тривіальні проблеми, що відрізняються від її основної політики. Тому Микола з упевненістю припускав, що кайзер не зустріне спротиву.
Інтерес Пруссії до цього питання не був таким очевидним чи гострим, як інтерес Австрії, тоді як король (шурин царя) завжди висловлював йому повну пошану, почуття, яке було постійним джерелом труднощів, коли докладалися зусилля для одночасних дій чотирьох великих держав.
Що стосується Франції, то було нелегко передбачити, яка політика може віддати перевагу Луї Наполеону. Щойно вступив на престол і шукав опори на цьому поки що нестабільному місці, не було видно жодних ознак того, до якого шляху могли б схилити його інтереси. Але якими б не виявились його тенденції, здавалося дуже малоймовірним, що Імперія почне свою кар’єру як воююча сторона або самостійно виступаючи проти Росії, або виступаючи проти Англії, яка протягом літа довела під час великого огляду військово-морського флоту свою здатність надати величезний вплив на будь-яке військове підприємство, головною умовою якого було б командування на морі.
Отже, якщо припустити, що Австрія є сприятливою або нейтральною, курс, який могла б прийняти Англія, став головним міркуванням. До цього часу вона не робила нічого, щоб заохочувати проект Росії, оскільки збереження Туреччини як незалежної держави було її традиційною політикою. Але в довгому періоді миру після Ватерлоо,
Впевненість царя у своєму плані. 5