Нашу кінноту, хоч і настільки меншу за чисельністю, це, ймовірно, не завадило б вступити в бій (як це справді виявилося пізніше), але їй було призначено лише функцію спостереження та оборони. «Я триматиму свою кінноту в ящику», — кажуть, був вираз лорда Реглана; і він мав рацію, бо це було єдине, від чого залежала армія для багатьох важливих обов’язків, які кавалерія повинна виконувати в такому випадку.
РОЗДІЛ IV.
ПОХІД КРУГ СЕВАСТОПОЛЯ ДО БАЛАКЛАВИ.
Марш до Бельбека — Питання наступу на північний бік — Менщиков перекриває гавань — Причини проти нападу на північний бік — Неполіція переміщення союзників углиб країни — Фланговий марш розпочато — Ренконтр із тилом Менщикова — Англійці досягають Черної — Перший вид на Балаклаву — Питання баз двох армій — Лорд Реглан обирає Балаклаву — Особливості південної сторони — Позиції союзників.
Наступні два дні пройшли на «Алмі». Багато вбитих ми поховали. У головній батареї та навколо неї було близько 700 або 800 тіл, з яких дві третини були росіянами, а мертві густо лежали в інших частинах поля. Тісне змішання російських і англійських тіл показало, що вся боротьба на цій частині поля точилася тільки між ними. У деяких порожніх будинках у Бурлюку були створені лікарні, де хірурги армії та флоту надавали допомогу пораненим, перш ніж їх доставляли на кораблі. І серед цих сцен страждань холера не знала послаблення.
23-го армії знову рушили, і, як і раніше, по сухих трав’янистих рівнинах і, пройшовши Катчу, за сім миль від Алми, розташувалися табором на висоті близько полудня. Село тут було безлюдне
Марш до Бельбека. 67
в поспіху мешканцями. Очікувалося, що ворог може зробити ще одну позицію на сильній позиції, яку пропонують ці висоти. Але їхня поразка була надто абсолютною, їхній відступ надто поспішним, щоб визнати таке зібрання. Кінглейк каже, що це стало панічною втечею для притулку Севастополя. З іншого боку, слід зауважити, що ця паніка не була очевидною наприкінці бою і що наш марш по слідах армії Менщикова не показав нам ознак такого повного безладу. У гирлі Катчі шотландські сірі та 5-й полк (четвертої дивізії) були висаджені та приєдналися до армії.
Наступного дня маршем у шість миль ми перейшли через Бельбек. Тут характер країни змінився з трав'янистих рівнин на пагорби, вкриті лісками, і тут армія зупинилася протягом 25-го. Ці висоти були безводні, і кавалерія та кінна артилерія вели тяжке життя, прикриваючи армію; коні не мали ані корму, ані води протягом сорока восьми годин, і весь цей час вони залишалися запряженими та запряженими; а люди й офіцери не куштували м’яса протягом цього та двох інших днів.