Імператору та його міністру, поглиненим спогляданням досконалості свого плану та сподіваючись почути, що він у процесі виконання,
* Дивіться внутрішню карту на карті 3 для Алушти,
236 Невдоволення імператора.
таке непривітне ставлення до нього викликало щось на зразок жаху. Крепкий воїн на одному кінці дроту викликав сильне занепокоєння й обурення в імперських теоретиків на іншому. Спочатку до Криму надійшло кілька гнівних повідомлень — одне від Вайланта Ніелю стосовно експедиції до Керча: «Ця сьогоднішня новина — велика біда. Що! Генерали й адмірали, жоден із них не вважав своїм обов’язком консультуватися з урядом у справі такої важливості!» Потім імператор послав своєму невдячному підлеглому докір: «Я маю довіряю тобі, — сказав він, — і я не претендую на те, щоб командувати армією звідси» («Але ти це робиш!» — це, мабуть, коментар Пелісьє); «проте я повинен висловити вам свою думку, і ви повинні зважати на це. Необхідно докласти великих зусиль, щоб перемогти російську армію, щоб інвестувати місце. Здобути простір і траву зараз недостатньо» (це саркастична посилання на причини Пелісьє для розширення армії). «Якщо ви розпорошите свої сили, а не зосередите їх, ви не зробите нічого рішучого і втратите дорогоцінний час. Союзники мають у Криму 180 000 чоловік. З такою силою можна спробувати що завгодно, але маневрувати — це правильний курс, а не брати бика за роги; і спосіб маневру полягає в тому, щоб погрожувати слабким сторонам ворога. Слабкою стороною росіян мені здається їхнє ліве крило. Якщо ви пошлете 14 000 чоловік до Керча, ви послабите себе марно; це означає зізнатися, що немає нічого серйозного, щоб намагатися, тому що людина не ослаблює себе добровільно напередодні бою. Weigh all this carefully." But,
Course taken by Vaillant. 237