Горчаков, побачивши, що французи отримали значне підкріплення (французька дивізія досягла місця, а дві інші йшли на марш до неї, тоді як підійшло шість батальйонів турків), відвів свої війська. Його кіннота та гармати вишикувались через долину, піхота в тилу; і тому протягом багатьох годин він чекав без гарматного пострілу, якщо союзники покинуть свої позиції, щоб атакувати його. Але це не входило в задум Пелісьє. Росіяни, чия катастрофа була посилена нестачею води, відступили, і близько другої ночі. бачили, як вони піднімалися по дорозі до висот Маккензі, тоді як інші колони йшли туди від Чоргуна, доки всі не залишили поле. Бійня серед них була дуже велика. Троє генералів, шістдесят шість інших офіцерів і 2300 чоловік були вбиті; 160 офіцерів і 4000 чоловік поранено, а 31 офіцер і 1700 чоловік зникли безвісти. Французи втратили 1500 убитими і пораненими; сардинці, 200.
З цією поразкою зникла будь-яка слабка надія російських вождів повернути, хоча б у значній мірі, свої занепалі статки. Застосування ополченців у цьому бою свідчило про наближення вичерпаності їх ресурсів. У травні 1855 року лорд Ленсдаун заявив у Палаті лордів, згідно з достовірними джерелами, що повернення було складено за кілька днів до
272 Втрати росіян у війні.
смерть імператора Миколи свідчить про те, що росіяни втратили 240 000 чоловік. Це здається майже неймовірним, але марш багнистими рівнинами та поганими неметаловими дорогами півдня Росії, сувора зима, проходження продуваних вітрами степів Криму, провіант і притулок, які було важко отримати на всьому шляху, а транспорт країни зруйнований, створили таке навантаження на війська, що з кожних трьох чоловіків, які були відправлені до армії, можна сказати, що два впали до речі. Крім втрат такого роду, за шість місяців з березня по серпень включно в Севастополі та його околицях було вбито або поранено 81 тис. чоловік. На північній стороні було кладовище, яке називалося «Могила ста тисяч», куди переносили померлих із робіт і лікарень. Армії Великих військових держав на той час ще не наблизилися до своєї нинішньої чисельності, і було очевидно, що навіть порівняно величезні ресурси Росії повинні були йти до свого кінця.
РОЗДІЛ XIII.
ЗНИЩЕННЯ СЕВАСТОПОЛЯ.
Що Горчаков побачив у Севастополі — Проте він вирішує витримати штурм — Французький план штурму — Остаточне бомбардування — Французькі атакуючі сили — Ціна взяття Малакова — Невдача французів в іншому місці — Невдача при Редані — Перевага Малакова — Інциденти наступних днів — Сталість гарнізону — Остаточне знищення Флот.