При переслідуванні обл. 263
духу, або зробив його більш примирливим; і коли, згідно з натяком Вайана про те, що імператор скаржився на недостатню увагу до поглядів і послань імперії, Пелісьє написав Луї Наполеону, він виклав свою концепцію ситуації не менш чітко й рішуче, ніж раніше, і зважив план імператора проти свого власного, не поступившись жодним знаком. «Ми повинні навіть уважніше дивитися на шанси на зворотний шлях, ніж на перемогу. Перед фортецею наші невдачі не змінюють ситуації; вони залишають нас сьогодні там, де ми були вчора; але в битві на полі втрати та безпорядки будуть помножені пропорційно відстані від нашої бази». Потім він дуже майстерно обговорює проблему і закінчує так: «Я надто відданий своїй країні, надто хочу служити Імператору згідно з його поглядами, щоб мене запідозрили в тому, що мене керує впертість; мене спонукає просто щирість і відданість... Повірте, якщо я не буду брати участь у проектах, які викликають у вас симпатії, сер, це тому, що я повинен ризикнути долею вашої величності, а це доля Франції". Ймовірно, буде вважатися, що Пелісьє не дав більшого доказу твердості свого характеру, ніж тоді, коли він таким чином дотримувався плану, який викликав багато сумнівів, у виконанні якого він щойно зазнав важкої поразки. Лист справив на нього сильне враження. Імператора. Його важко відмовили від зміщення Пелісьє та надання команди Ніелю, але він показав цей лист не менш чудовим за його змістом
264 Вайлан на боці Пелісьє.
Сам маршал Вайлан відіграє дуже прекрасну роль у листуванні. Він дає чудові поради, висловлені чудово й часто дотепно, Імператору, Пелісьє та Ніелю. Він радить Ніелю примирити Пелісьє; він радить Пелісьє довіряти Ніелю. І тепер він заявив про план Пелісьє. «Зараз не може бути й мови про польові операції, — пише він Пелісьє; — це означало б відмовитися від певного, яке, я допускаю, не блискуче, заради невизначеного, яке може бути згубним. Це фортуна Франції, за яку грають перед Севастополем. Принаймні, нехай добре зіграють,.... Я часто говорив імператору, що час розваг минув; що ми охоплюємо фортецю надто близько, щоб відволікатися зовнішніми операціями, у яких контроль може мати жахливі наслідки.» А Ніелю він каже: «Почати кампанію з холерою за компанією та великою облогою за нами — це налякало б мене; Я міг зрозуміти це в травні; у липні це вже неможливо». Отже, облога тривала; тільки Пелісьє практично визнав свою помилку, вирішивши тепер просувати свої підходи (як він сформулював це у своєму листі до імператора), «як методично, якомога розважливіше і якнайближче».