Частина 1

Оскільки передбачалося, що французи повинні, якщо це можливо, повернути росіян ліворуч, перш ніж англійці атакуватимуть праворуч і центр позиції, наші хоробрі союзники зайнялися деякий час перед тим, як наші власні війська, які підійшли в радіус дії гармат противника, отримали наказ залягти, і залишалися в такому положенні до моменту їх дії. О пів на дванадцяту французькі пароплави почали обстріл висот, які там, де «Альма» впадає в море, різкі й стрімкі; операція, яка завершилася найбільшим успіхом і яка за короткий час змусила ворога відступити від скель, а зуавам дозволила піднятися на їх майже недоступні висоти. Вони досягли цього з певною спритністю та швидкістю, яка викликала захоплення у всіх наших власних військ, яким пощастило бути свідками цього, і, вишикувавшись у ряди, коли вони досягли вершини, вони кинулися на росіян багнетом і розбили їхні аванпости в усіх напрямках. «Тут, - каже маршал Сен-Арно, - почалася справжня битва по всій лінії, битва з епізодами блискучих подвигів хоробрості. Ваша величність може пишатися своїми солдатами; вони не дегенерували, — вони — солдати Аустерліца та Єни". І ця висока похвала не була незаслуженою: — піддавшись сильному й руйнівному вогню стрілецької зброї на короткій дистанції, французи продовжували наполягати, і, хоч на мить було зупинено, не відступали й не поступалися ані дюймом землі. Змагання вирувало з особливою люттю навколо восьмикутної білої вежі, яка все ще була в тут сержант-майор Флері виявив героїзм і забудькуватість, яка, безсумнівно, дорого коштувала йому, кинувшись у цю вежу, йому вдалося встановити триколор на її вершині: щойно він здійснив цей вчинок, він упав смертельно пораненим. Роздратовані долею свого героя, зуави знову кинулися на росіян у вістрі багнета з тією особливою палкістю, яка так часто і так природно контрастувала з «солідністю» англійського наступу; і ворог, не в змозі протистояти стрімкому пориву цього потоку війни, змушений був у замішанні відступити в центрі, якому французи все ще загрожували, коли