Частина 8

На початку серпня в російському таборі на плато Маккензі спостерігали за підготовкою, куди також було відомо, що прибуло значне підкріплення, що привело союзних генералів до висновку, що планується наступ на лінії Чорної, і війська, як наслідок, тримали напоготові. Позиція, яка по всій своїй довжині була покрита річкою Чорною та каналом або акведуком позаду неї, простягалася від точки Чоргун до Інкермана і була утворена низьким хребтом висот, що нависає над річкою, і, де вони закінчуються, після занурення в долину, хребтом плато Херсонеса. Таким чином, лівий фланг був захищений головою гавані та її сполученням з французькою правою атакою; і складна гориста місцевість за Чоргуном, де було неможливо маневрувати великими групами людей, захищала правий фланг від будь-якої небезпеки бути повернутим. Праву частину позиції захищали сардинці, які зайняли деякі командні висоти на лівому березі річки Чулії, у місці її злиття з Черною, з двома передовими заставами на протилежному боці річки. Центр і ліворуч утримували французи. Незалежно від кількох не дуже практичних бродів, Чорну та Канал перетинають два мости — один у Чоргуні, яким керують п’ємонтські гармати, а інший — нижче та майже в центрі французької позиції. Між ним і плато Маккензі проходить рівнина шириною близько двох-трьох миль, і цією рівниною Макензі-роуд перетинає Черну біля Трактирського мосту.