«Ця робота, яка є свого роду земляною цитаделлю 350 метрів завдовжки і 150 метрів завширшки, озброєна шістдесятьма двома гарматами різного калібру, увінчує мамелон, який керує всім кварталом Карабельної, повертає Редан, на який напали англійці, знаходиться всього в 1200 метрах від Південної гавані і загрожує тепер не тільки всій якірній стоянці. залишився для кораблів, але єдиний шлях відступу, відкритий для росіян, а саме міст, перекинутий через рейд з одного берега на інший».
Не варто додавати, що саме захоплення цієї потужної споруди фактично припинило облогу.
НИЖНИЙ МАЛЮНОК.
Цей малюнок створений як контраст до наведеного вище, на якому показано деякі амбразури Малакова, які ще не були пошкоджені пострілами, акуратно облицьовані та оброблені з тією турботою, яку росіяни прагнули приділити навіть останнім деталям свого захисту. Тут все в безладді і сум'ятті — батарея розбита на шматки, гармати виведені з ладу, лафети розтрощені, а земля всіяна трупами росіян, в положеннях яких їх застигла крижана рука Смерті. Насправді це зображення в мініатюрі жахів і спустошення, спричинених війною.
Бомбозахисні споруди, вхід до однієї з яких наведено тут, були побудовані з величезних дерев’яних брусів, взятих із верфі, покладених горизонтально, щоб утворити дах, на який було насипано землі до товщини, яку не міг пробити жоден снаряд. Горизонтальні балки підтримувалися меншими стійками, також дерев’яними; а навколо стін були полиці, на яких могли лежати чоловіки.
Містер Сімпсон, відвідавши одну з цих кімнат, виявив, що внутрішня частина заповнена поношеною уніформою, старим одягом і черевиками, ложками й посудом, шевськими інструментами тощо, що доводить, що чоловіки, перебуваючи в батареях, займалися своїми звичайними справами, що пояснюється тим, що їх змінюють лише раз на тиждень, а не, як наші люди, кожні двадцять чотири години.
КАВАЛЕРІЙСЬКА СПРАВА НА БУЛГАНАЦЬКІЙ ВИСОЧІ.
Ця розумна маленька подія, яка відбулася за день до битви на Альмі та протягом п’яти днів після висадки союзників у Криму, була першою зустріччю з росіянами, і хоча вона продемонструвала перевагу «нашої кавалерії та кінної артилерії над ворожою, вона підбадьорила війська, які вітали це як ознаку того успіху, якого протягом одного короткого року так часто чекали, і, нарешті, так повністю увінчана наша зброя.