Тілден, з інженерів, про якого лорд Реглан так часто шанобливо згадував у своїх донесеннях, був тяжко поранений; а генерал-майор Джонс, якому після повернення сера Джона Бергойна було передано головне керівництво облоговими операціями, був уражений, хоч і не дуже сильно, пострілом у лоб. Тим часом безжалісна буря винограду все ще продовжувала з невпинною люттю литися на відданих людей перед Іданом, які, утримуючи свою позицію з незрівнянною завзятістю майже півгодини, нарешті припинили боротьбу, а мізерні вцілілі втекли назад через ту саму жахливу ліру до окопів, де резерви постраждали майже так само, як себе. Будь-яке поновлення атаки було безнадійним, оскільки приблизно в той самий час французи, чиї резерви були підведені лише для того, щоб бути змитими, але які все ще з неохотою вперто трималися на схилах, увійти в які тепер було неможливо, були відкликані з усіх точок генералом Пелісьє, який, побачивши, що всі шанси на успіх закінчилися, наказав загальний відступ до окопів. Це було зроблено без будь-якої подальшої втрати уваги під прикриттям чудового артилерійського вогню наших батарей, який зумів повністю монополізувати увагу ворога.
Була вже о пів на дев'яту ранку, і комбінована атака, яку так багато оптимістично очікували, яка мала припинити довгу й виснажливу облогу й віддати Севастополь союзникам, закінчилася невдачею й розчаруванням. Кілька причин, багато з яких зараз неможливо відстежити, сприяли цьому жалюгідному результату; але два з них виділяються сміливим рельєфом і претендують на першість, що виключає необхідність подальшого дослідження. Це, про які вже було достатньо зазначено, — відмова від запропонованого відновлення бомбардування вранці штурму та відсутність одночасності трьох французьких атак. Перше дозволило евсіянам практично знищити своїх нападників потужним артилерійським вогнем, що дезорганізувало їх з того моменту, як вони залишили свої власні траншеї; а останнє спричинило серйозне побиття французів; тоді як їхня поразка спричинила за собою поразку англійців як необхідний наслідок. Дежурний убивчий на нашому зворотному боці був певною мірою змінений новиною про чудову поведінку та надзвичайний успіх однієї з бригад Третьої дивізії, якій було наказано співпрацювати ліворуч з головною атакою.
«Поки тривала пряма атака на Редан, — розповідає лорд Реглан, — генерал-лейтенант сер Е. Інгланд отримав вказівку відправити одну з бригад третьої дивізії під командуванням генерал-майора Барнарда вниз по Воронзовському ущелині, щоб надати підтримку атакуючим колонам справа від нього, а іншу бригаду під командуванням генерал-майора Ейра — ще ліворуч, щоб загрожувати голові роботи на Докярд Крік».