Це ніч після захоплення Малакова, і французи надійно закріпилися в роботі. Скінчилося шалене збудження чвари; однаково замовкають і трепетний крик дикого зуава, і лютий вереск затятого москаля; стрімкий приплив битви відступив, і шум його сердитих хвиль стих на березі. Але хіба воно не залишило слідів свого нищівного гніву? На жаль, і на жаль! Ті, хто з сильною правою рукою й мужніми грудьми товстою товщиною лежать на фатальній смузі, кинувшись до берега, лише щоб дістатися до нього покаліченими й спливаючими кров’ю або бути розбитими на нього бездиханними трупами.
Даремно для тих, чия війна завершилася таким чином, прапор, навколо якого вони згуртувалися і під складками якого вони впали, може плавати над розтрощеним траверсом і розібраною гарматою; марно похмуре небо та смердючий дим із палаючого міста можуть означати відчайдушне рішення переможених
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
H <
до О
ІНТЕР'ЄР МАЛАКОВА З ЗАЛИШКАМИ КРУГЛОЇ БАШТИ. 197
і збентежений ворог; їхня остання боротьба закінчилася і ніколи не буде відновлена; їх остання здобута перемога, яку ніколи не оскаржувати.
Але є й інші, для яких життя, а разом з ним і надія, ще залишилися, і для яких ніжне співчуття й готова допомога їхніх більш щасливих товаришів приносять розраду й полегшення навіть серед тортур ран і мук спраги.
Принаймні їм не належить лежати без догляду та догляду протягом довгих годин палаючого дня та похмурої темряви виснажливої ночі; відчувати жахливе побоювання, яке швидко переростає в упевненість, що вони забуті й покинуті у своїй крайній потребі; що життєва кров, яка швидко втрачається, не зупиниться; що прохолодний струмінь води, якого вони прагнуть з невимовною тугою, ніколи не притиснеться до їхніх пересохлих і гарячкових губ; і що, маючи допомогу майже в межах поклику, вони залишаються гинути без жодного погляду співчуття, жодного слова розради, у місці, де гнійні тіла тих, хто випередив їх у гонці смерті, швидко перетворюються на шкідницю. Але це лише слабка тінь того, що відбувалося в радіусі однієї милі від цього самого місця; сотні поранених росіян були в останньому стані й шукали в темряві відчаю допомоги, якою, якби їхнє жалюгідне становище було відомо, їх щедрі вороги були б так само щедро обдаровані ними, як їхніми власними товаришами, що страждають.