Частина 1

q: o куб подібні окреслення роблять їх обов’язковою умовою для всіх, хто зараз цим цікавиться (а хто ні?), дадуть набагато приємніше і легше усвідомлене уявлення про характер і особливості цієї частини країни, ніж будь-який словесний опис, хоч би докладний; і до них відповідно відсилається читач. Що стосується російських ресурсів у чоловіках і iitatrrici, даних ще недостатньо, щоб скласти правильну думку; і серед багатьох суперечливих тверджень стає дуже складним завданням розкрити точну істину. Результати облоги, однак, довели, що було б нелегко переоцінити величезне накопичення матіеля, яке було накопичено в Севастополі протягом багатьох років, а також постійної турботи та опіки покійного імператора. Під час цих тривалих операцій кожну гармату в цьому місці, а їхня назва Легіон, мабуть, було оновлено не один раз; і лише ті, хто бачив бруківку «Долини Смертельних тіней», можуть повністю усвідомити величезну кількість пострілів і снарядів, які виривали з цих залізних ротів у бік траншей і батарей союзників; і запас провізії не може бути далеко меншим за подібний масштаб. Коли ми розмірковуємо про труднощі, які супроводжували наш власний сухопутний транспорт протягом зими на відстань, яка ніколи не перевищувала сім миль, майже неможливо сумніватися, що армія Ліпранді, мабуть, часто була змушена залучати ресурси Севастополя, які, мабуть, також були значною мірою виснажені самим гарнізоном. Сили, які були в розпорядженні князя Менщикова в усьому Криму, оцінювалися на час експедиції, згідно із заявою сера Джеймса Грема перед Севастопольським комітетом, у 70 000 чоловік, з яких 40 000 повинні були сформувати гарнізон міста. Цілком імовірно, це був досить точний підрахунок, — але чисельність значно зросла перед битвою під Інкерманом, — і ця величезна сила мала залежати для існування від провіанту, який доставляли через Керч чи Перекоп, через засніжені степи, та від тварин, які, мабуть, гинули тисячами в дорозі, або щоб компенсувати нестачу тим, що можна було їм дозволити з міста. Одне з цих джерел постачання, і це, безсумнівно, найбільш доступне та важливе, з тих пір було зупинено; але, хоча зараз є симптоми лиха, наприкінці дванадцяти місяців Севастополь не помер від голоду, і там було принаймні дві російські армії. Справді гігантські, тоді це мало бути забезпечення, яке могло б витримати такий постійний і такий величезний попит; і факт масштабу, в якому ці приготування були здійснені, доводить, наскільки добре росіяни усвідомлювали колосальну природу боротьби, у яку їхні безрозсудні амбіції зрештою мали ввергнути світ.