Вранці в четвер, 14 вересня, після того, як минулого дня зробили демонстрацію в бік Євпаторії та залишили в місті невеликий гарнізон, який відразу ж здався після нашої появи, висадка французьких і британських військ почалася одночасно — екіпаж човна колишньої нації першим вискочив на берег і встановив свій прапор на землі. Крим. Майже вся піхота була висаджена до вечора, але висадка артилерії та кавалерії відбулася лише наступного дня. Французькі війська складали майже 24 000 чоловік, тоді як наші власні налічували 27 000, розподілених між Першою, Другою, Третьою, Четвертою, Легкою та Кавалерійською дивізіями.
Першою дивізією командував Його Королівська Високість Герцог
W LU
X H
якщо) В
< о
< >
< <
Кембриджа, з генерал-майором Бентінком і сером Коліном Кемпбеллом як його бригадири.
Сер Де Лейсі Еванс керував Другою дивізією, одна бригада якої була довірена бригадному генералу Пеннефазеру, а інша - покійному бригадному генералу Адамсу.
Третьою дивізією командував сер Ейчард Інгленд, якого підтримували бригадні генерали Джон Камібелл і Ейр.
Четверта дивізія перебувала під наказом сера Джорджа Кеткарта, а бригадними генералами були генерали Голді та Торренс.
Легка дивізія під командуванням сера Джорджа Брауна мала бригадних генерал-майора Кодрінгтона, який зараз нею командує, і бригадного генерала Буера.
Легкою кавалерійською бригадою командував граф Кардіган, а важкою бригадою командував бригадний генерал Скарлетт, уся дивізія перебувала під наказом графа Лукана.
Сер Джон Бергойн мав головне командування інженерами.
Ці деталі викликають меланхолійний інтерес через зміни, які час, хвороба та смерть вплинули на взаємне становище бравих чоловіків, до яких Англія в скрутну годину шукала їхніх послуг, і не марно. Днями останній з початкових генералів дивізії повернувся додому. Тривала боротьба, яку він вів, пов’язана з труднощами, оголенням і психічними переживаннями, зрештою здолала його, як і його колег, і змусила його шукати відпочинку та відновлення сил у рідному повітрі. Могили на пагорбі Каткарта розповідають сумнішу історію та гіркіше описують багато щойно перерахованих імен; і воно з жахом усвідомлює жахливу природу війни, щоб відобразити, як короткого проміжку часу вистачило, щоб перенести ці імена зі списків армії у вічний сувій Слави.