Війська мали відійти під час цього знищення до точки на відстані п’яти миль і в межах видимості кораблів: на ухвалення рішення було відведено годину, і було надано попередження, що жодних змін до умов не буде.
Через годину англійським і французьким офіцерам, які несли прапор перемир'я, було повідомлено, що губернатор, генерал-лейтенант Краснов, відмовився від умов і що, маючи в своєму розпорядженні війська, він має намір захищати це місце. Таким чином, він сам викладає мотиви, які спонукали його до цього рішення, і пропонує спосіб вирішення спірної справи, який зовсім не відповідає сьогоднішнім практичним умовам і повертає нас далеко в Середньовіччя.
«Порадившись з генерал-майором графом Толстим, військовим губернатором Таганрога, я надіслав відповідь, що моя військова честь забороняє мені віддавати без боротьби місто, оборона якого мені довірена; що наші війська готові померти за імператора; і що, якщо ворог дійсно бажає пощадити мирних жителів, я запрошую його висадитися на узбережжі і прийняти битви, яку я йому запропонував: вирішити зброєю в руках володіння Таганрогом за результатом денної битви». Генерал Краснов, схоже, був розчарований тим, що ворог не оцінив цей геніальний пристрій, і, здається, він був не менш здивований тим, що союзники не здійснили жодного спуску.
Після перерахування підготовки до оборони, яка була здійснена в очікуванні такої події, і натякаючи на «пекельну» канонаду, яка тривала по місту протягом кількох годин, і на «безперервний шум розривів снарядів, запалів і винограду, що супроводжувався вогняними ракетами та гвинтівковими кулями», він переходить до хвилинного та яскравого опису відсічі приблизно 300 з них. військ, які висадилися, і повного розладу о союзники, успіх, дешево куплений смертю (як зазвичай) одного козака. Незважаючи на мелодраматичний інтерес, який викликає така майстерно викладена історія, ми змушені, заради історичної правди, вдатися до більш тверезої, але навряд чи менш екстраординарної розповіді капітана Ліонса.