Давайте тепер повернемося до більш імпозантного корпусу евсійських вершників, які, впевнені у своїй переважній чисельній перевазі, спускаються з пагорбів на нашому фронті, незважаючи на влучний вогонь батарей морської піхоти на пагорбах, очевидно, прагнучи повного знищення жменьки британських ескадронів, які протистояли їм. Вони йдуть, рівномірно, але сповільнюючи крок, у міру наближення двома рядами, кожен майже вдвічі довший за наш і втричі глибший; але не встигли вони досягти рівнини, як англійські сурми дзвонять у атаку, і важка кавалерійська бригада під командуванням генерала Скарлетта висувається їм назустріч. Попереду шотландські сірі та драгуни Енніскіллен, а 5-й драгунський гвардійський загін підтримує їх у другій лінії, яким сприяє флангова атака 4-го драгунського гвардійського загону.
На штрих сірі та енніскілленці, палаючи запалом і спонукані духом благородства та братерського змагання; і коли вони наближаються до ворожих ескадрильй, чисте, дзвінке вітання, чиї хвилюючі тони пробуджують одночасне, але контрастне відлуння в серцях друга і ворога, піднімається до Велкіна і на мить домінує над глибоким гуркотом артилерії; а тепер —
"гроза
Галопуючих копит, оголених на хребті списів
І вершники спереду наперед, поки не зачинилися
Посередині з гуркотом тремтячих точок,
І грім. Навпочіпки піднявся конь,
І в вогняні осколки вскочив спис.
І з розбитих шоломів виринув вогонь.
Частина сиділа, як каміння: частина хиталася, але залишалася на своїх місцях:
Частина котилася по землі, знову піднялася й потягла:
Частина спіткнулась, упереміш із хлюпаючими кіньми.
З ударом на ударі прийшли коні та вершники, Як іде стовп електричної хмари,
Граючи з дахів і всмоктуючи стоки,
І стежити за шампаном, поки він не стрільчить
На деревині і тал^ос, і ломки, і тріщини, і розколи,
І крутить зерно з таким гуркотом, що земля
Вугри, а пастухи плачуть».