План, узгоджений генералами союзників, був коротко такий: — Загальний штурм мав відбутися опівдні. Цю годину було встановлено як як більш сприятливий шанс захопити ворога, який звик до нашої атаки вранці, так і ввечері, зненацька, і як уникнення можливість нападу на хін Черної до настання темряви, в умовах непередбачених обставин євсійської армії, яка робить останні відчайдушні зусилля, щоб звільнити це місце. «Малаков», який тепер усіма визнавали єдиним ключем до всієї позиції, був великою ціллю, яку потрібно було здобути, але кілька інших атак мали бути здійснені по головних точках огородження, щоб відвернути увагу ворога й не дати йому зосередити свої резерви, а також щоб насторожити його щодо міста, звідки міст, що забезпечував його відступ, був перекинутий на північний бік.
Укріплення Карабельної французи повинні були атакувати в трьох точках; зліва дивізія Макмехона мала штурмувати Малакофф і його редут; праворуч дивізія Дюлака — Літтл-Редан із Карінінг-Бей; а в центрі відділ Ла Моттеружа мав марширувати проти завіси, яка об’єднує ці дві роботи. Ці три дивізії мала підтримувати дивізія гвардії генерала Мелліне, причому вся сила з цього боку перебувала під верховним командуванням генерала Боскета.
Англійці повинні були атакувати Великий Ідан у його виступі, і частини Легкої та Другої дивізій були обрані для честі штурму генералом Сімпсоном, оскільки вони так довго захищали батареї та підступи від цієї роботи, а також завдяки глибоким знанням землі.
Нарешті, ліворуч генерал де Саль з Першим корпусом, посиленим сардинською бригадою, мав проникнути через Центральний бастіон у глиб міста, а потім повернути Флагстафський бастіон, щоб розміститися там.
Оскільки володіння Малакоффом будь-якою зі сторін рано чи пізно зробило б усі інші роботи неприйнятними для іншої, було домовлено, що ані атака на Редан, ані центральний бастіон не повинні починатися, доки генерал Пелісьє не дасть сигналу, що французи є майстрами першої з цих робіт.
Попередні домовленості французів характеризували найпрекраснішу прозорливість і метод.
Траншеї були розширені в зручних місцях, щоб можна було без змішання утримувати всі атакуючі дивізії та резерви, і, оскільки було важливо приховати від ворога рух цих великих контингентів військ, хребти всіх комунікацій, що ведуть до передових місць (Вармес був посилений скрізь, де була небезпека бути поміченим).