Протягом цього проміжку вогонь з обох сторін згасав: оскільки евсіанці, цілком обізнані про план обложених, який більше не міг залишатися таємницею, займалися так само захоплюючим, як і ми, ремонтом і переозброєнням своїх розбитих і розібраних батарей. 9 числа встановили п'ятигодинне перемир'я, щоб поховати мертвих, які густо валялися на всій спірній території: і це була єдина важлива подія, яка змінила монотонність облоги до 17 числа. На військовій нараді, яка відбулася в лорда Іглана 15 числа, було вирішено здійснити загальний об’єднаний штурм, якому має передувати потужне бомбардування, на Малакофф і Ідан. Адміралам Лайонсу та Бруату було повідомлено, що бомбардування з моря було б бажаним, щоб якомога більше відвернути увагу ворога. Відповідно, у ніч на 16 червня наступні судна — Tribune, Highflyer, Terrible, Miranda, Niger, Arrow, Viper і Snake у супроводі кількох французьких пароплавів відкрили сильний вогонь по обороні міста та моря, у той час як Дунай і катери Iloyal Albert висипали зливу ракет. Цю операцію повторили наступної ночі кораблі Princess Royal, Sidon, Highflyer, Miranda, Viper і Snake, а також дивізіон французьких пароплавів із катерами. Атака першої ночі не обійшлася без втрат: 17-го дня англійські кораблі втратили трьох убитих і тринадцять поранених; а капітан Лайонс, хоробрий і енергійний командир «Міранди», чиї блискучі заслуги в Азовському морі останнім часом було нашим завданням описати, був настільки тяжко поранений у ногу снарядом, коли віддавав накази з гребної коробки свого судна, що адмірал Лайонс був змушений відправити його до лікарні в Терапії. Тут рана, якою капітан Лайонс знехтував у своєму суворому намірі залишатися на своєму посту, доки не виконає свій обов’язок, набула особливого характеру, що зробило ампутацію неможливою, і ввечері 23 числа цей бравий офіцер видихнув
Ll O
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
LU w
до кр о м cd ua o I. І-Х
Ll <; ой
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
< H
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
LU _l Ll.
питання: Я
CO UJ
нарешті, до невимовного жалю батька, який з гордістю бачив його власні видатні якості, відображені в його сині, і до непоправної втрати служби, однією з найвидатніших прикрас якої він був.