До світла дня вранці 16 серпня росіяни до в числом 50 000 або 60 000 чоловік, зі 160 одиницями артилерії і 6 000 кавалерії, спустилися з Маккензієвих висот і, розбивши біля Ай-Тодора, просунулися, сприяючи темряві, на Черну. Дію розпочала важка колона ворога під командуванням генерала Ліпранді, що складалася з 6-ї та 17-ї дивізій, з 4-ю та 7-ю дивізіями в резерві, атакуючи передові пости сардинців. Вони, які захищалися лише трьома загонами, утримувалися з найвидатнішою хоробрістю понад годину, протягом якої Генеаль Ла Мармора встиг завершити свої дії: і після закінчення цього часу, опинившись атакованими попереду трьома колонами піхоти та взятими в тил евсійською артилерією, ця відважна жменька людей у чудовому порядку відступила від підкріплень, які мав генерал. було надано їм допомогу, і передовий пост на протилежному березі річки був покинутий. З цього часу сардинська артилерія, якій допомагала батарея 32-фунтових гаубиць капітана Моубрея, докладала всіх зусиль, щоб заглушити ворожі гармати — і вдалося завдати їм серйозної шкоди. Тим часом інша евсійська дивізія, просуваючись крізь туман, що огортав Черну, і крізь дим канонади, яка тепер стала загальною вздовж усієї лінії ворога, атакувала французів з крайнього лівого боку. Потрясіння було сприйнято з найбільшою стійкістю двома лінійними полками та батальйоном зуавів, які, атакуючи евсіян багнетом як у фланг, так і в тил, погнали їх у замішанні через канал, і дивізія, яка ніколи не згуртовувалась, поки не вийшла з досяжності, більше не з’являлася в бою. Тим часом польові батареї Eussian у центрі відкрилися на tcte du pont, який французи побудували біля Трактирського мосту, на який, прикритий артилерійським вогнем, тепер були спрямовані дві дивізії.
Міст було швидко перенесено, і колони Еусія, що переходили в цьому місці, а також в інших праворуч і ліворуч від нього, за допомогою понтонів, тимчасових мостів і через броди, перетнули канал і траншею ліній і кинулися з нестримністю на висоту. Тут французи, яких було відкинуто від дю-посту, об’єдналися зі своїми підтримками і, змінивши оборону на наступ, змусили еусіян перетнути річку та знову захопити міст. Коли останні відступили, вони були жахливо порізані косим вогнем з двох сардинських батарей і кинуті в найбільший безлад. Спроба була повторена двічі, нові колони знову двічі перетнули річку та канал і, спонукані власним імпульсом, незважаючи на виснажливий вогонь гармат і мушкетів, якими їх зустріли, насправді двічі знову увінчали висоту. Але в кожному випадку їхній успіх закінчувався на цьому; і коли настав момент відступу, ця тимчасова перевага лише посилила їхні втрати. Заважають щільні маси свої я h-
D O (/)
UJ CO
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
UJ X
cu < o
до о