Ця обставина робить нестачу кавалерії в Алмі та неминучі затримки, що виникли після битви, заслуговуючими ще більшого жалю, оскільки навряд чи можна сумніватися, що, якби помилкова тривога була обґрунтованою, передчуття Еусія були б підтверджені в цьому питанні, і важко обмежити переваги, які могли б отримати від такого результату.
24-го армії рушили на Бельбек-Ейвер і, знайшовши юссіанців на позиціях на її правому березі, вони зайняли місце ліворуч, таким чином повернувши юссійські батареї, і англійці зайняли село Бельбек на ніч.
Союзники були тепер у межах чотирьох миль від Севастополя, і, ймовірно, в їхній армії не було жодної душі, за винятком командувачів і тих, хто їм довіряв, які не передбачали, що північна сторона фортеці стане об’єктом нападу. Місце, спочатку вибране для висадки, марш після битви на Альмі та багато інших обставин разом свідчать про те, що план дій, найімовірніше, був розроблений двома генералами, і справді не без підстав вважають, що обраний курс був частково результатом ретельної розвідки.
укріплення з цього боку міста. Відомо, що вони самі по собі були сильнішими, ніж ті, що на півдні, і під час спостереження виявилося, що вони ще більше посилилися, оскільки висадка союзників у Криму, здавалося, вказала ворогові напрямок атаки, якого вони повинні були боятися. Отже, будь-яка спроба з цього боку неодмінно супроводжувалась затримкою та втратами, а гирла Катчі чи Бельбека не забезпечували настільки надійної стоянки, яка б виправдовувала їхнє використання як базу для операцій у разі затяжної облоги. З іншого боку, укріплення на півдні мали менш грізний характер і мали бути навіть меншими, ніж це довела подія, тоді як Херсонес, як відомо, мав гавані, починаючи з Балаклавської, яка давала притулок для кількох суден, навіть більших, ніж те, що потрібно для такого великого підприємства. Деякі подібні міркування, мабуть, визначили марш на Балаклаву, рух, чия сміливість задуму була дорівнювана лише розважливістю її виконання та вдачею, з якою ця страта супроводжувалася.
Цей великий фланговий марш, одне з найщасливіших стратегічних натхненників в історії, який у той час, коли він був здійснений, був темою гучного та загального хвалебства, з тих пір впав у деяку ступінь немилості через передбачувану непропорційність його результатів до сформованих очікувань. Це в кращому випадку нелогічний спосіб прийти до думки, але навіть за цим стандартом його можна справедливо захистити, оскільки, принаймні, залишається питанням сумніву, чи труднощі, затримки та лиха, які відзначали прогрес облоги на Півдні, не були б рівними, можливо, перевершеними тими, з якими Союзникам довелося б зіткнутися на Півночі.