Довгий час захищений власним артилерійським вогнем, роботами в тилу та на флангах, а також упертою резолюцією захисників стрілецьких ям, «Мамелон» нарешті витримав після жорстокої канонади, яка тривала понад двадцять чотири години, а 7 червня останнього штурму його вели французи, які негайно повернулися й озброїли споруду, яка тепер фактично стала передовою батареєю. проти Малакова, від якого він був лише приблизно на 500 ярдів.
Полковник Хемлі відвідав його на початку серпня і описує інтер’єр у уривку, який є чудовим коментарем до цього ескізу.
«Широка дорога, — каже він, — проходила через вал колишньої споруди (Мамелон), де колись дивилися гармати на французькі лінії, тоді як те, що було її ущелиною або тилом, коли ворог утримував її, тепер було грізною батареєю, ще не замаскованою, але завершеною, озброєною та готовою вдарити по своєму старому союзнику, вежі Еунд. Інтер’єр усе ще перебував у стані великого замішання; гармати Еусія. лежали скинуті й напівпоховані, платформи розтрощені, лафети з вантажівками в повітрі, а численні траверси, які юсівці викинули для захисту від наших снарядів, були розбиті вибухами на безформні купи, роблячи внутрішню частину редуту схожою на щойно відкритий кар’єр останні чудово оброблені та облицьовані фашинами, гармати вже в них, і нічого не потрібно, крім видалення екрану з землі, що все ще приховує амбразури, щоб вони могли відкритися».
ПЛИТКА LIV.
Битва при Чорній, 16 серпня 1855 р. Подробиці цієї великої дії, такої славної для французьких і сардинських аррас, уже були наведені у вступній частині цієї праці; але тут, можливо, не буде зайвим стислий переказ її головних подій, щоб дати читачеві змогу повніше оцінити переваги дуже жвавого й точного малюнка, яким містер Сімпсон відзначив кульмінаційний момент боротьби.