Ця самовідданість коштувала життя офіцеру, чия втрата глибоко оплакувала не менше Омара-пашу, ніж всю армію. Селім-паша, генерал-лейтенант, командуючий єгипетськими військами, який таким чином загинув солдатом, є тим самим сміливим офіцером, чиє ім’я назавжди асоціюватиметься з героїчним вчинком, що змагається з найбільш уславленими подвигами стародавніх паладинів. Під час жахливої різанини мамелюків за наказом Мехмеда Алі в 1811 році цей бравий військовий кинувся зі свого коня зі стін цитаделі Каїра й самотужки уникнув долі, яка мала бути загальною. Благородний кінь загинув на місці; але так глибоко було
Цей незрівнянний вчинок створив в умах його ворогів враження, що мамелюка, хоч і потрапили в полон, було врятовано, щоб довести свою вдячність життям у службі та смертю слави. Його наступником у командуванні єгиптянами став Сулейман-паша, який був поранений під час битви.
Протягом деякого часу після 17-го росіяни продовжували отримувати підкріплення з Сімферополя і підтримували загрозливу позицію приблизно на відстані п'яти миль від Євпаторії; але оборона міста була зміцнена з такою швидкістю й енергією, що вже 20-го полковник Сіммонс доповів серу Едмунду Лайонсу, що позиція вже вдвічі сильніша, ніж у попередній день, і що встановлено майже вдвічі більше гармат; і цей факт, без сумніву, не був непомічений ворогом.
Таким чином, Євпаторія залишилася в руках союзників, які не втрачали часу, щоб створити навіть більш надійні гарантії її безпеки, ніж доблесть і стійкість її захисників; і цей курс, не менш серйозний характер атаки 17-го, яскраво демонструє важливість, яку обидві сторони надавали його володінню. Після падіння Південного Севастополя вважалося, що він стане основою серії операцій, метою яких є загрожувати тилу люсійських сил на плато Маккензі та перехоплювати постачання, що надходить з півночі на південь Криму. Маршал Пелісьє, схоже, погодився з цією думкою, і сюди було переведено велике французьке військо, яке після кількох безрезультатних розвідок було змушене припинити роботу через фізичні перешкоди, створені структурою країни та повну нестачу води протягом періоду, що ще був доступний для польових операцій. Інша кампанія, безсумнівно, розповіла б іншу історію і довела б, що кров, пролита турками в битві під Євпаторією, не була витрачена дарма.
Але ми передбачаємо, і настав час повернутися до важливішого театру дій у Херсонесі.