Триколор, який пливе з Малакова, був сигналом для нападу на Редан і Центральний бастіон. Не минуло й чверті години після першого пориву французів, як атакуюча колона англійців, що налічувала 1000 чоловік легкої та другої дивізій, причому перші були напередодні, а перед ними стояла група прикриття з 200 чоловік і група з драбин з 320 осіб, вийшла з окопів п’ятої паралелі. Коли вони перетнули 200 ярдів землі, які все ще перетиналися між цією точкою та Реданом, вони піддалися жахливому вогню винограду з флангів; а офіцери й солдати падали так густо, що весь цей простір було вкрито вбитими й пораненими. «Полковник Анетт, з
19-го, був важко поранений, не досягши абаттіса; Бригадир Ширлі, який командував колоною, був тимчасово осліп від пилу та землі, вбитих йому в обличчя пострілом, і був змушений покинути поле, як і бригадир Ван Штраубензі, внаслідок контузії обличчя, яку він отримав. Полковник Хендкок упав, смертельно поранений кулею в голову, і більше не говорив. Капітан Хаммонд упав мертвим. Майор Велсфорд був убитий на місці, коли він піднімався по драбині, щоб потрапити в одну з амбразур, круглим пострілом, який відніс йому голову. Капітан Ґроув був тяжко поранений, і багато офіцерів були вражені та впали».* Незважаючи на цю жахливу втрату, яка, за винятком смерті полковника Хендкока, сталася за Реданом, наші невеликі колони, і без того страшенно розріджені, непохитно тиснули на роботу, на яку вони піднімалися на її виступі, деякі за допомогою драбин, але більшість через уламки, збиті попередньою артилерією. вогонь. На мить росіяни відступили, але це було лише для того, щоб згуртуватися та переформуватися за незліченними переходами, звідки вони вели виснажливий вогонь по англійцях, або щоб повернутися, підкріплені свіжими масами військ, до нерівної боротьби. Колона Другої дивізії, яка увійшла в Редан майже в ту саму мить, що й колона «Світла», справила не краще; і підтримки, яка з’явилася, було недостатньо, щоб заповнити прогалини, які щомиті створювали серед людей, які вже працювали.