на жахливій сцені кладовище, заповнене тілами тих, хто впав з обох боків, і дві стрілецькі ями поза ним, були в руках французів. Протягом дня евсіанці підняли прапор перемир'я з метою поховання загиблих, але оскільки того вечора планувалося новий напад, французи відмовилися відповідати на нього.
Величезні сили, які, як стверджували, становили майже неймовірну кількість 30 000 чоловік, були зосереджені в сутінках у французьких траншеях для поновлення атаки, і чотири польові озброєння, 12-фунтові, були виведені на позицію, яка керувала місцем, де, як було встановлено, резерви противника були розміщені напередодні ввечері.
Французи знову наступали в ту ж годину, що й попереднього вечора, але опір ворога, хоч і був упертим, не був тривалим; Приголомшені рішучістю своїх нападників, пригніченими переважаючим числом, і їхніми важкими колонами, розірваними та розтрощеними глибоким вогнем чотирьох польових частин, еусіанці після годинного бою відступили, залишивши кладовище та стрілецькі ями, які були безпосередньо пов’язані з французькими підступами, і зайняли їх як передову лінію. 24 числа було похоронне перемир'я на шість годин. У цих двох подіях втрати французів склали 1600 убитими і пораненими, а евсійці — жахливу кількість 6000.
Проміжок часу, що минув перед початком третього бомбардування, більша кількість письменників про війну присвятила запису результатів експедиції, яка 22 травня відпливла до Азофтового моря", з метою, подібною до тієї, що так безславно повернулася 8 травня, але зовсім іншою подією.
Тут буде використано створений таким чином прецедент, і тепер ми перейдемо до опису одного з найважливіших епізодів війни, від відправлення експедиції до її повернення, і пожертвуємо суворою хронологічною послідовністю, наскільки це може бути необхідно, до завершення оповіді, яка утворює як би окрему главу. Увечері 22 і вранці 23 травня експедиція, що складалася з 15 000 чоловік усіх видів зброї, з яких приблизно половина становили французи, 5 000 англійців і 3 000 турків, під командуванням відповідно генерала Д'Отмарра, генерал-лейтенанта сера Джорджа Брауна та Ідшида-паші, йшла переважно англійською та французькою мовами. військових людей і в супроводі потужної флотилії менших пароплавів відплив до Керча.