Втрати англійців у цей пам’ятний день становили 29 убитих і 129 поранених офіцерів, 358 убитих і 1945 поранених, або загалом 2461 чоловік убитих і поранених з 4000, які атакували Редан. Втрати французів склали 7551 убитих і поранених, серед яких 5 генералів убитими, 4 пораненими і 6 контуженими; але їхні втрати, хоч насправді були набагато важчими, ніж наші власні, були набагато меншими пропорційно до кількості залучених людей. Загальні втрати армій союзників досягли жахливої цифри в 10 тис. чоловік.
Князь Горчаков хвалився, що союзники не знайдуть у Севастополі нічого, окрім «закривавлених руїн», і всі ресурси руйнування були вичерпані, щоб реалізувати цю загрозу.
Але для його реалізації були фізичні межі, за які не могла перейти навіть російська кмітливість. Величезні доки, важкий результат років, не могли бути знищені за день, і, хоча всі кам’яні форти були заміновані, їхня конструкція була настільки міцною, що більшість із них мало постраждала від вибухів.
Тисячі рушниць і величезні запаси дробу, снарядів і пороху все ще залишалися в місті, і, якби окупація Севастополя була включена до плану операцій, на об’єктах існували величезні засоби захисту, які тепер слугуватимуть трофеями, щоб прикрасити арсенали Англії та Франції.
11 вересня росіяни потопили пароплави, що залишилися в гавані Севастополя — і таким чином загинули останні сліди Чорноморського флоту.
Менш ніж за рік після висадки в Криму кожна ціль війни була досягнута з такою повнотою, яку найоптимальніший оптиміст вагався б передбачити; перевага Росії на Сході, яку лише кілька місяців тому союзники задовольнилися б лише зменшенням, тепер була знищена; і з падінням фортеці Південної Росії, її арсеналів, озброєнь і верфей, а також її примножених ресурсів агресії, традиційна політика Петра і Катерини, яка так терпляче й наполегливо проводилася протягом століть інтриг і грабунку, була, напередодні свого здійснення, розвіяна на вітер.
Результати цього славетного тріумфу, купленого такими дорогими жертвами та досягнутого з такою непохитною рішучістю, лежать приховані в майбутньому, і найяскравіша уява може не уявити їх у їхньому можливому розвитку: але коли через роки довго гноблене та пригноблене населення Сходу підніметься в процвітаючі та квітучі громади, коли багаті, але занедбані провінції Дунай кишить родючістю, і ця чудова ріка скочується потоком багатства в море, коли величезні торгові флоти всіх націй будуть