Виконуючи своє завдання, автор націлився головним чином на точність; і, якщо йому не вдалося забезпечити цю найважливішу якість історика, він може чесно стверджувати, що це сталося не через брак копіткої та ретельної дослідницької діяльності. Його основним авторитетом були публічні депеші генералів і адміралів союзників, але він почерпнув багато натяків і багато цінної інформації з роботи полковника Хемлі, здібних і енергійних листів кореспондентів лондонської преси, особливо до талановитого та блискучого кореспондента Times*, а також із приватних листів дорогого й цінного друга, які описують, з простим красномовством правди, хвилюючі події, в яких він брав видатну участь, від першого початку експедиції до сьогоднішнього дня; і, якщо він не визнав будь-яких інших подібних зобов’язань, це стало результатом недогляду, а не несправедливого наміру позбавити будь-якого сучасного автора плодів його праці. Г. Б.
* Сер Вільям Говард Рассел, доктор права Лондон, березень 1856 р.
ІСТОРИЧНИЙ НАРИС ПОХОДУ.
ПАЕТ І.
Навесні 1851 року відбулася така велична церемонія, як жодна в історії світу.
Під дахом палацу, зведеного зі швидкістю, з якою лише могли конкурувати чарівні споруди Аравійських ночей, і чия сміливість дизайну та витончена делікатність деталей сформували водночас вибачення та виправдання епохи, яка, як вважалося, була більше присвячена захоплюючим заняттям комерцією, ніж культивуванню тих мистецтв, які так яскраво сяяли в інші часи, був зібрав продукти цивілізації Всесвіту. Кожна країна Європи і, меншою мірою, кожна чверть земної кулі були тут представлені у своїх мистецтвах і науках, у своїй торгівлі та своїй промисловості. Пом’якшення міжнародних упереджень і збільшені засоби зв’язку, які стали результатом майже сорока років безперервного європейського спокою, підготували шлях для великого з’їзду всіх націй у цьому храмі мирного прогресу; де світловолосий син найдальшої Півночі міг би з захопленням дивитися на блискучі очі та воронені пасма андалузької дівчини, де національності, які найбільше ворогували, зливалися в спільне братство людства, і де найзакореніліші забобони були стерті, незважаючи ні на що, у присутності genus loci.
Урочисте відкриття цієї сцени більш ніж легендарної пишноти та більш ніж східної пишноти було вдячним завданням цієї милостивої леді, чиє чисте домашнє життя, не менше, ніж її високі громадські чесноти, зробили її ім’я символом у серцях її підданих із найвищим із безкровних тріумфів, оскільки відтоді це стало суворішими та жахливішими досягненнями.