На зміну цьому відчайдушному конфлікту стався один із найцікавіших і найцікавіших епізодів облоги. 24 числа було досягнуто домовленості про призупинення військових дій приблизно на три години, які мали розпочатися незабаром після полудня; і в призначений час білий прапор підняли на вершині Мамелону; сигнал повторили з інших російських батарей і відповіли тим же з наших окопів. Полковник Гемлі та кореспонденти «Таймс» і «Морнінг Геральд» присвятили значне місце у своїх відповідних роботах короткому та детальному опису цього перемир’я,
і наші читачі готові вибачити нас за те, що ми відтворюємо з цих джерел кілька найяскравіших особливостей і подій тієї події.
Полковник Хамлей, якому світ завдячує роботою, не менш чудовою своєю мужньою простотою стилю та скрупульозною точністю деталей, ніж вичерпними поглядами, які вона викладає, і незмінним інтересом, який вона викликає, так описує те, що він побачив: — ■
«Ополудні стрілянина майже припинилася, і в призначену годину над Мамелоном підняли білий прапор, одночасно з’явившись по одному на кожній із французьких та англійських робіт, коли ті, хто спостерігав за ним, одразу ж кинулися вниз з пагорба до місця змагання. Видовище, що послідувало, було одним із найдивніших, які траплялися під час кампанії.
«Поки ми спускалися схилом до яру, французькі гробники висунулися зі своїх окопів, і сотні юсівців вийшли з-за Мамелону та підійшли до наших робіт, деякі з них несли носилки.
«Проходячи крізь проміжок у нашому крайньому окопі, де він перетинає яр, ми спочатку побачили невелику купу тіл, шістьох росіян і двох французів, які лежали на схилі пагорба, ймовірно, потрапивши всередину французьких ліній, і були зібрані там протягом попередньої ночі. У місці, де передова траншея зустрічається з нашою, яр дуже нерівний і розбитий, і ті, хто спустився, залишили там своїх коней. Перші Я бачив тіло албанського вождя, яке впало в наші окопи, винесене чотирма нашими людьми на зовнішню сторону бруствера, де його частково роздягли й знову накрили його білим кілтом та іншою драпіровкою, залишивши його ноги оголеними, на яких, як і у графа Лари, виднілися шрами від кількох старих ран внизу На краю нашого пагорба на спині лежав росіянин, він був поранений у шию і лежав там із минулої ночі, страждаючи й самотньо, на ложі з розсипаного каміння, з головою, яку він поклав на фуражку, нижче за тіло. Судячи з його боку, його справа аж ніяк не була безнадійною. Його товариші, на поклик наших людей, які виявили його, збіглися і винесли його. Я перетнув розбиту землю, всипану мертвими, на протилежний бік яру, перед паралеллю Фіенч, де перемішався натовп російських і французьких офіцерів і солдатів, а також багато англійських офіцерів як спостерігачів.