«Четверта дивізія під командуванням генерал-лейтенанта сера Джорджа Кеткарта, виведена з табору, висунулася на передню та праву сторону атаки; перша бригада під командуванням бригадного генерала Голді йшла ліворуч від дороги Лікермана; друга бригада під командуванням бригадного генерала Торренса — праворуч від неї та на хребті, що нависає над долиною Черної.
«Третя дивізія під командуванням генерал-лейтенанта сера Річарда Інгланда частково зайняла територію, звільнену Четвертою дивізією, і підтримувала Легку дивізію двома полками під командуванням бригадного генерала сера Джона Кемпбелла, тоді як бригадний генерал Ейр тримав командування військами в окопах».
Російські колони тепер просувалися вперед масами грізних розмірів, захищені найжахливішим артилерійським вогнем зі своїх батарей на позиції та з кораблів, пришвартованих, щоб командувати полем. У міру того, як інші підрозділи підходили, вони поступово підходили до зони дії цього вогню, який був убивчим і надзвичайно смертоносним, і на який наші власні легкі польові частини були абсолютно неспроможні відповісти; і лише коли полковнику Гемблеру вдалося підняти дві вісімнадцятифунтові облогові гармати, було встановлено щось, що наближалося до рівності fii'e. Перші звуки стрілецької зброї розбудили гвардійців, а оскільки в цей час чоловіки й офіцери спали в своєму одязі, вистачило кількох хвилин, щоб три полки зійшлися, і вони швидко рушили в напрямку бою.
Пройшовши через табір другої дивізії, вони вийшли на Воронцову дорогу, по якій уже орав собі стрілець. Тут герцог Кембриджський отримав повідомлення, яке привело його до порядку o я
u. u. о
li. О
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
H CC
< О
X H
куб