З тих пір до цього сумного товариства додалися інші імена, серед них імена хороброго і добросердого сера Джона Кемпбелла, який так гідно став його наступником у командуванні дивізіоном, але жодне з них не вимагало щирішої данини жалюгідного захоплення. «Його втрата, — каже герцог Ньюкаслський, — є для королеви та її народу причиною смутку, яка навіть затьмарює тріумф цієї великої події;» і лорд Реглан у найщиріших словах говорить про долю, яка позбавила служби офіцера найвищих заслуг, а його самого — вірного й відданого друга. Це було лише до четвертої години дня. що тривалий і непостійний конфлікт нарешті припинився. Приблизно в цей час відступ росіян став загальним, і можна було спостерігати, як важкі маси відступають через Інкерманський міст, все ще захищені величезним вогнем з їхніх польових батарей, від тих, хто стояв перед роботами на цьому місці, і від корабельних гармат, але знищені в кількісному числі фатальною точністю нашої артилерії. Незважаючи на це, відступ був здійснений у найбільш організований спосіб, і, оскільки переслідування могло призвести лише до жахливих втрат з нашого боку, англійці, багато з яких провели попередню ніч в окопах, хоча майже ніхто не порушив голодування, повернулися після багатьох годин найважчого бою до своїх приміщень, правда, голодні й втомлені, але з гордим усвідомленням перемоги завдяки чистій мужності. і витримати відчайдушного ворога, який перебуває у відчайдушній боротьбі, і мати, у найширшому та найшляхетнішому розумінні цього слова, «заслужену» не лише для своєї країни, але й для цивілізованого світу. У виконанні цього славетного завдання вони були відважно підтримані їхніми вірними союзниками — французами, і майбутній історик розділить вдячне здивування генерала Канробера, коли він розподілив належну похвалу між «розумною силою» галла та «енергійною міцністю» британця.
Частина 3
сторінка 57/249