Не встигли спустити прапор перемир’я, як «Рекрут» почав стріляти, і канонерські човни, відбуксировані на позиції, а потім відкинуті, відкрили такий сильний вогонь на березі, що всі спроби ворога проникнути в будинки, які стояли поруч, і таким чином врятувати від знищення велику кількість складів, виявилися безрезультатними. «Лейтенант Маккензі, — додає капітан Лайонс» (старший лейтенант цього корабля) керував окремим дивізіоном легких човнів, з ракетами й однією гарматою, щоб прикривати наближення лейтенанта Сесіла Баклі з «Міранди», який на чотирьох веслах у супроводі містера Генрі Купера, боцмана третього класу, та екіпажу добровольців, неодноразово висаджувався на берег і обстрілював різні магазини та урядові будівлі. Ця небезпечна, щоб не сказати відчайдушна служба, коли вона проводилася в місті, де проживало понад 3000 військових, постійно намагаючись запобігти цьому, і була стримана лише вогнем із катерних гармат, була дуже ефективною».
«О третій годині дня, — продовжує він, — усі склади зерна, дощок і дьогтю, а також посудини на запасах були у вогні, а також митниця та інші урядові будівлі, і, на жаль, але неминуче, місто в багатьох місцях, і, оскільки наша мета була досягнута, човни повернулися до Новобранця. Втрата ворога в людях повинна бути Вони заслуговують на відвагу за впертість, з якою вони намагалися завоювати позиції, щоб запобігти досягненню наміченої нами мети, але було неможливо протистояти безперервному і добре скерованому вогню, який вони підтримували, я не можу оцінити, але, оскільки він включає всі або майже всі запаси в Таганрозі, вони повинні бути величезними».
Єдиною втратою з нашого боку при виконанні цієї служби був один поранений морський артилерист.
5 червня росіяни, які вже 28 травня відійшли від Суджак-Кале, евакуювали Анапу, залишивши таким чином свій останній опорний пункт на черкеському узбережжі.
Гарнізон, чисельністю приблизно від 7000 до 8000 чоловік, відступив на річці Кубань, підірвавши порохові склади, вивівши з ладу більшу частину гармат і підпаливши казарми, склади та все вугілля та зерно в цьому місці. Як Анапу, так і Суджак-Калех одразу зайняли сикасійці, і таким чином росіяни без жодного удару відмовилися від заповітних плодів двадцяти п’яти років боротьби з цими витривалими й неприборканими горцями.
(T UJ
< CD
< Q