Цей блискучий наступ гвардійців був справді переломним і вирішальним моментом битви. Легка дивізія, після того як завоювала редут, порідшала чисельністю та виснажена виснажливим підйомом на висоту, отримала виснажливий залп від маси росіян, які стояли над нею, і яких помилково прийняли за французів, і була змушена відмовитися від свого важко здобутого завоювання. Коли вони спускалися з пагорба, вони зустріли наступаючих гвардійців, які були змушені стримати вогонь, щоб уникнути знищення своїх в
F- ID OJ
UJ CQ
< О
a: -Я < >
> >
en < I o
CD UJ <
власних товаришів, і, коли один із розбитих полків відкинувся від фузилерської гвардії, це привело корпус у значне замішання, під час якого він зазнав жахливих втрат як в офіцерах, так і в солдатах. Однак, незважаючи на ці недоліки, решта бригади продовжувала підйом на заляпану кров’ю висоту, серед найкрасивіших видовищ і звуків, у такому стійкому порядку та з такою холодною рішучістю, що надавало штурму жахливо міцної позиції всі аспекти ідеального парадного руху. Ентузіазм чоловіків був невимовний. «Якби я не бачив цього, — розповідає гвардійський офіцер у листі додому, — я б не повірив у незламність наших поранених і вмираючих. Коли ми просувалися, ми проминули бідолашного хлопця з відбитими обома ногами. Він кинув у повітря жменю пилу й сказав: «Благослови вас Бог, гвардійці; дайте їм, мої хлопці». І наш хірург сказав мені, що жоден поранений не скаржився, і лише одному потрібен коньяк, щоб підтримувати операцію».
Інша розповідь розповідає про цю історію: «Вони (гвардійці) не зробили жодного пострілу на відстані від 150 до 200 ярдів від укріплень. Батарея з вісімнадцяти і двадцяти чотирьох фунтів була попереду, а рій стрільців позаду неї. На щастя, вогонь противника був надто сильний, він проходив над нашими головами; усі вбиті люди були вражені. Коли ми відійшли приблизно на п'ятдесят ярдів від окопу, ворог повернув хвіст, залишивши нас господарями батареї та дня».