спостерігали, як чоловіки жадібно шукали та зривали стиглий виноград, спокусливі грона якого рясно висіли на виноградних лозах, через які їм довелося пройти. Втрати, згадані в останньому абзаці, процитованому з Депеші лорда Іглана, були справді жахливими; але лише до того моменту, коли брава Легка дивізія вже досягла висоти й укріпила редут, фізичне виснаження та чисельна слабкість змусили їх частково відійти. 95-й полк, який стояв безпосередньо праворуч від 7-го, постраждав нарівні з легкою дивізією, і сумна доля двох його офіцерів, братів, які були збиті з інтервалом у кілька хвилин, є одним із найсумніших випадків в історії кампанії, але, на жаль,! аж ніяк не одинокий. «55-й, 30-й і 95-й, — розповідає містер Кусселл, — на чолі з бригадним генералом Пеннефатером, який був у самісінькій хвилі бою, підбадьорюючи своїх людей, справді знову і знову зазнавали стримування, але ніколи не відступали у своєму просуванні, яке відзначалося лютим стрілянищем Міні. 7-й стрілецький загін, очолюваний полковником Йе, був збитий п’ятдесятниками». «У захопленні батареї, — каже генерал Торренс, пишучи батькові одного з офіцерів, які там загинули, — бідолашний старий Уельс (23-й) був першим. Їхня втрата була жахливою. Честер (їхній полковник), Вінн, Еванс, Коноллі, син моєї бідної сестри, Гаррі Анструтер, Батлер, Ідкліфф, Янг, усі були вбиті мертвими одночасно на відстані 100 квадратних ярдів. Еплтуейт (його смертельно бояться), Кемпбелл, Сейєр, Батерст, Стоптон, поранені; тільки шість офіцерів залишилися недоторканими, і майже 200 людей вийшли з бою". Сер Джордж Браун, який був попереду своєї дивізії, підбадьорюючи своїх людей, підстрелив коня під ним, і на мить його мали вбити.
Однак до цього часу герцогу Кембриджському вдалося перетнути річку та піднятися на підтримку, а блискуче просування бригади піхоти під командуванням генерал-майора Бентінка відкинуло ворога назад і закріпило остаточне володіння. Бригада Хайленда під командуванням сера Коліна Кемпбелла просувалася в дивовижному порядку й стійкості на висоту ліворуч і у взаємодії з Гвардійська бригада генерал-майора Пеннефазера, яка була пов'язана з правою легкою дивізією, змусила противника повністю залишити позицію, яку вони доклали таких зусиль, щоб захищати та убезпечувати».