«Почуття, які висловлює Головнокомандувач, є почуттями всієї армії. Він сам серйозно відчуває цей непередбачений удар. Громадський смуток падає на нього ще сильніше, оскільки він відчуває додатковий жаль, що назавжди розлучився з товаришем по зброї, чий сердечний дух він любив, чиїми чеснотами він захоплювався і в якому він завжди знаходив відданість і сердечну співпрацю».
Такою була епітафія лорда Іґлана — зворушливий плач великого солдата за жодним недостойним колегою, красномовніший у своїй шляхетній мужності та простоті, ніж найдобірніші фрази, які будь-коли обманювалися лестощами, щоб викарбувати на могилі.
Командування армії, за відсутності сера Джорджа Брауна, наступне
Якщо!'
H Якщо)
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
UJ <
a z <
ui o a: О
О >
старшинства, який через хворобу був змушений залишити Крим у самий день смерті лорда Іглана, тепер згодом перейшов до генерала Сімпсона, покійного начальника штабу, і був швидко підтверджений телеграфним повідомленням з Англії.
Незважаючи на стільки несприятливих обставин, дух як французьких, так і англійських військ продовжував бути чудовим; єдиним почуттям, яке виявлялося в усіх руках, було відчуття нетерпіння, коли нас знову ведуть до штурму, на результат якого все ще чекали з незмінною впевненістю. Протягом майже трьох місяців, дотримуючись системи, яка зробила Малакофф головним об’єктом нападу, французькі сили тепер систематично підштовхували все ближче до цього бастіону, тоді як подібне просування було зроблено в напрямку меншої роботи, розташованої майже посередині лінії укріплення, яка тягнеться від Малакоффа до західного берега Керінінг-Крік і яку ми називали Малим Кеданом, а також Французький liedan du Carenage. Під час цієї операції інженери отримали притулок і допомогу від французьких батарей, які займали місце старого Білого заводу на височині на протилежному боці струмка.