Малюнок містера Сімпсона, який містить ці попередні зауваження до історії мережива, до якого приділяється стільки інтересу як минулого, так і сьогодення, — це вид Кертеха, зроблений по дорозі з цього міста до Єнікале, у той момент, коли проходив тил — чи, радше, відсталі — армії. Великий пагорб, навколо якого побудований Кертех і на якому раніше, можливо, стояв Акрополь, називається горою Мітрідат; з поширеного вірування, що колись там стояв палац або фортеця того монарха, звідки він викинув тіло свого сина Зофана в море; і за часів доктора Кларка сліди його фундаменту все ще були помітні біля невеликої напівкруглої виїмки в скелі.
На вершині цієї височини стоїть невеликий сучасний храм іонічної доби стилі, увінчаний хрестом і з хрестоподібним вікном або отвором на його східній стороні. Містер Юсселл помилково припускає, що цей храм позначає могилу Мітрідата, тоді як традиція приписує цю назву гігантському кургану на відстані приблизно чотирьох верст від Керча на дорозі до Каффи. Будівля, по суті, покриває могилу Стамковського, колишнього губернатора Керча, чиїм антикварним дослідженням на місці наука, як кажуть, глибоко завдячує. Позаду храму все ще можна побачити залишки стіни, і вони, ймовірно, такі ж, як ті, про які згадує Кларк.
Праворуч від нього земля піднімається до того, що колись було курганом, який було розкопано, і на якому тепер немає нічого, крім голої скелі, в центрі якої є западина завбільшки з людське тіло, земля, яку викопали навколо неї, густо змішана з людськими кістками.
Униз по схилу пагорба скупчення могильних плит позначає сучасне могильник, сполучну ланку між найдавнішими та останніми поколіннями померлих.
Нижче за пагорбом, ліворуч від могили Стамковського, знаходиться злощасний музей, красива будівля доричного ордеру, яка має шість стовпів спереду та по дев’ять з кожного боку, і до якої знизу ведуть чудові кам’яні сходи.
Ця будівля раніше містила цінну колекцію зразків стародавньої скульптури та архітектури, саркофагів, ваз в етрусському стилі, скляних посудин, дивовижних своєю легкістю та красою, стародавніх написів, а також фібул, перснів і ланцюжків, отриманих переважно з навколишніх курганів. Коли містер Сімпсон проходив містом, усі ці дорогоцінні об’єкти були або знесені, або розбиті на атоми, за винятком кількох блоків стародавньої скульптури, які виявилися занадто важкими, щоб їх витягти.
«Саме місто, — пише той джентльмен, — багато хто порівнює з Мальтою, за прекрасним архітектурним виглядом майже кожного будинку; стовпи й балюстради дуже поширені, і лише деякі будинки мають карниз і фризи на вікнах у грецькому смаку. Тут і там можна знайти щось, що має східний вигляд; арки в цих випадках мають мавританський поворот.