Неможливо описати розчарування та роздратування командувачів об'єднаних сил; стверджується, що один із них неодноразово наслідував поведінку Нельсона, цитував як прецедент курс, обраний ним у битві під Копенгагеном, і пропонував взагалі ігнорувати огидні накази. Однак ця пропозиція, якщо вона колись була зроблена, була скасована суворішим почуттям дисципліни його колеги, і експедиція повернулася. Надзвичайна резолюція, прийнята таким чином французьким головнокомандувачем, пояснювалася тим, що він отримав телеграфне повідомлення від Емпей, або вказував йому зосередити свої війська та направити всі транспорти, які були в його розпорядженні, до Босфору, щоб передати o Iin <
DP UJ
Lu UJ CQ
u ijj ui
X H
інтерфейс користувача
C/5 <
якщо)
Французькі резерви туди до місця війни. Незважаючи на настійні зауваження та офіційне несхвалення лорда Іглана, а також серйозні заяви кількох високопоставлених французьких офіцерів, генерал Канробер наполегливо вважав накази імператора такими, що не залишають йому права на власний розсуд, і під свою відповідальність виконав своє рішення відкликати французьку частину експедиції. Це неминуче передбачало повернення англійців: і ця невдача підприємства, розпочатого, очевидно, під найщасливішою егідою, і покинутого підкоряючись неймовірній хитрощі, призвела до відставки генерала Канробера з посади головнокомандувача.
Покинувши посаду, на якій його примирливі манери, доброзичливий характер і беззаперечна особиста мужність зробили його популярним, але для якої він був непридатний не менше через брак того рідкісного поєднання різноманітних талантів, який веде до складу великого полководця, ніж через його непереможну огиду до взяття на себе особистої відповідальності. Генерал Канроберт прийняв резолюцію, яка, хоч і була в найвищому ступені його честю, смакувала скоріше класичним духом самозречення, характерним для героїчних синів Стародавнього Риму, ніж виродженою практикою сучаснішого часу. Він вимагав, і його прохання було задоволено, щоб йому дозволили повернутися до колишньої служби генерала першої дивізії французької армії, і на цій посаді підлеглого він продовжував із життєрадісністю та жвавістю надавати послуги спільній справі, які не можуть бути надто високо оцінені, згідно з наказами свого колишнього заступника, генерала Пелісьє, який за призначенням імператора тепер прийняв верховне командування французької армії.