Саме під впливом цих міркувань був підготовлений і зміцнений Французький Альянс, і імператор Наполеон III, забувши про запеклі нападки, яким він постійно піддавався з боку англійської преси, починаючи з періоду державного перевороту, і пам’ятаючи лише про свою високу місію, започаткував політику чесної та сердечної співпраці з цією країною, яка назавжди дасть йому право на повага всіх справжніх англійців. Його швидке і майже інстинктивне усвідомлення справжнього положення справ навчило його величезної важливості такої комбінації; і в наймудрішому і найпохвальнішому дусі самозречення він відмовився від претензій Франції на Велику Порту, які могли б внести ганебне ускладнення в і без того заплутане питання Сходу; і таким чином привніс у шкалу прогресу та цивілізації зосереджену енергію того чудового народу, чий передбачливий вибір він так повно виправдовував у кожній дії свого процвітаючого правління.
Якщо, як навряд чи можливо заперечувати, фактичний початок війни застав зненацька навіть тих, хто відповідав за верховне управління справами, і хто мав би бути найкращим кваліфікованим судити про остаточну ймовірність розриву, слід пам’ятати, що людям, навченим сорока роками миру усвідомлювати, наскільки дипломатія може вплинути, було важко усвідомити, що її повноваження будуть так швидко вичерпані, і ні залишився ресурс, але звернення до зброї.
Певно, що минуло багато часу, перш ніж це переконання могло бути доведено до більшості англійського народу, і навіть після рішучих кроків, у важливості яких було важко сумніватися, було вжито загальне небажання вірити, що піхви були напередодні викинуті вбік, і що нація була на межі війни колосальних масштабів і тривалості, яка була найглибшою ватною майстерністю. вагався б визначити.
Це почуття було певною мірою нейтралізовано іншим, а саме глибоким почуттям і глибоким співчуттям, з якими сприйняли вихід нашої першої зброї з цих берегів, у той час як їхнє призначення було ще невизначеним, а їхнє повернення з незаплямованими мечами все ще було питанням у діапазоні ймовірності. Здавалося, був пророчий елемент у глибокому запалі того прощання, яке Англія вдихнула в дусі молитви до найблагороднішого зі своїх синів, коли вони покинули її батьківське лоно, до якого, на жаль! так багато ніколи не повернулися.