Поступово перша частина британської експедиційної армії чисельністю близько 10 000 чоловік досягла Мальти; і після кількох тижнів виснажливої бездіяльності. Сер Джордж Браун, який щойно прибув з Англії, відплив із рушницями до Галліполі, де до нього швидко приєдналася велика кількість французьких та англійських військ. Тепер війну було офіційно оголошено; а 10 квітня лорд Іґлан, чиї довгі та видатні заслуги як у бойових діях, так і в кінній гвардії, не менш ніж висока думка, яку мав про нього покійний герцог Веллінгтон, вказав на нього як на найкращого наступника цієї великої людини, вирушив до Константинополя через Париж у
UJ CD
UJ H
< o Дж u. о
< u.
< >
наказу прийняти командування нашою армією на Сх. Знову відбулися затримки в Галліполі, де були споруджені великі укріплені споруди з метою, як передбачалося, укріплення строкатої землі, щоб протистояти будь-яким непередбачуваним обставинам, але, ймовірніше, заради того, щоб привчити війська, які щойно закінчили бездіяльну рутину домашньої служби, до суворих і трудомістких зусиль, невіддільних від великих облогових операцій.
Ці дедалі серйозніші аспекти війни, здавалося, вважали неминучими, і справді, увага громадськості в Англії вже почала неухильно звертатися в бік однієї маленької точки на величезній карті домініонів Евсії, назва якої кілька місяців тому викликала в умах навіть добре обізнаних людей дуже невизначені географічні ідеї.