Тим часом союзники не сиділи без діла. 9 жовтня французам вдалося, без перерви з боку ворога, завершити близько 900 метрів звичайної траншеї, а в ніч на 10-е англійці також вирвали землю з таким же успіхом, але не з таким же імунітетом від розбещення, оскільки євсійці, які були напоготові, не припиняли вогонь по наших лініях протягом усієї ночі. Їхній вогонь, однак, був не дуже ефективним, і до світанку було завершено близько 1200 ярдів траншеї в умовах протистояння, незважаючи на скелястий і важкий характер землі, на якій нашим людям довелося працювати. З цього часу облога просувалася з неймовірною швидкістю з обох сторін, і 17-го росіяни зіткнулися з низкою добре сконструйованих і добре озброєних батарей, які обіцяли, навіть найменш оптимістичним серед нападників, результати, яких подія не змогла виправдати. Противник, мабуть, знав про момент давно загрозливої атаки, і за півгодини до того, як було подано заздалегідь узгоджений союзниками сигнал, по них був відкритий сильний вогонь по всій лінії. На це відповіли англійські та французькі батареї о пів на сьому, і деякий час з обох боків велася сильна канонада, жодна з яких не виявила жодної виразної переваги. Проте наприкінці півтори години почали з’являтися перші ознаки того, що рівновага схилилася на користь юсівців; деякі французькі споруди, завдяки інженерному недогляду, виявились охопленими ворожими гарматами, і ця обставина, додана до важкої ваги металу, яким вони були обстріляні, поступово пересилила вогонь наших союзників, який почав відчутно слабшати.
Незадовго до дев'ятої години французький магазин у крайньому правому куті їхньої атаки, на жаль, вибухнув, спричинивши дуже серйозні втрати, і юсіанці продовжили свою перевагу з такою енергією, що незабаром вони майже повністю заглушили французькі батареї.
Ближче до середини дня три союзницькі флоти, на настійну прохання генералів, які добре прораховували наслідки цієї диверсії, підбігли і з найбільшою енергією вступили в бій з морськими фортами.