Наступного дня маршал Сен-Арно, який тривалий час страждав від невиліковної хвороби серця, став настільки поганим, що був змушений передати командування французькою армією генералу Канроберу. Під час бою, незважаючи на фізичне виснаження, через яке він не міг сидіти на коні без підтримки, він продовжував віддавати свої накази з великим спокоєм; і його присутність духу не більше тривожила тілесний біль, який він рішуче приборкував, ніж навколишні небезпеки, від яких його хоробрість змусила його втратити свідомість. Але хвилювання цього дня та ці поєднані розумові й тілесні зусилля перевантажили його слабкі сили. Він ніколи не відновлював своє командування; а 29 вересня він помер на борту «Бертолле» від виснаження, спричиненого холерою, про що заслужено оплакувала Франція та імператор, який 11 жовтня наказав провести його публічний похорон у Домі інвалідів.
218 і 22 вересня війська використовували для того, щоб доставити й відправити наших поранених, а також поховати загиблих з обох сторін,
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
X H
o <
в в яких меланхолійних конторах вони отримували найбільшу матеріальну допомогу як від офіцерів, так і від солдатів флоту, які виявляли невтомну ревність і тепло співчуття понад усілякі похвали. Еусіанці, яких повністю покинув їхній власний народ, перев’язавши й перев’язавши рани, залишили під опікою доктора Томпсона з 44-го полку, який героїчно присвятив себе цій важкій і виснажливій справі і який, незабаром після повернення до штабу британської армії, став жертвою холери; Навряд чи можна сумніватися в результаті його філантропічних зусиль на користь ворога. «На світанку 23 числа британська армія була зі зброєю в руках, і незабаром союзники рушили з тих висот, з якими пов’язано стільки спогадів про горе і славу, і рушили в напрямку річки Катча, на береги якої вони прибули близько третьої години дня, не знайшовши жодного сліду «ворога». Проте, перетнувши річку, вони побачили найбезперечніший докази стрімкої втечі, що дорівнює паніці, з боку єврейської армії. Дорога була вкрита зброєю, спорядженням і патронами, які були поспішно залишені, щоб полегшити їхній відступ, і розповідь деяких татар, які прийшли до британських ліній, підтвердила очевидні висновки «на основі настільки ясних даних. Здається, юсійці досягли Катчі в ніч битви, і поширилася тривога, що англійці та французи гналися за ними, побоюючись Нова зустріч із ворогами спалахнула перемогою та впевненістю в успіху, вони проявили більшу частину хоробрості й покинули табір.