Однак з того моменту, коли південній стороні загрожувало, росіяни вдень і вночі займалися будівництвом земляних укріплень і батарей, що продовжувалося більше, ніж j)ari passu з нашими власними облоговими роботами, оскільки ворог притиснув навіть жінок і дітей до служби, таким чином зробивши доступним усе населення міста. Обложені справді готувалися до відчайдушної оборони, і надзвичайна постанова, ухвалена та виконана принцом Менщиковим, про потоплення кількох найбільших кораблів російського флоту через велике гирло гавані, оголосила, що жодні жертви не відмовляться, щоб сприяти цій меті.
Актіар, сучасний Севастополь, довгий час залишався майже непоміченим селом на південному березі гавані, і, здається, був зобов’язаний своєю нинішньою величністю пронизливому оку та швидкій військовій інтуїції Суварроу, цього дивного комплексу,
«Герой, бовдур, наполовину демон, <і наполовину бруд»
який до всіх цих якостей додав принаймні досконале знання свого мистецтва. Бажаючи відігнати турецький флот, який стояв на якорі в порту, не дозволяючи йому спілкуватися з татарами, чия прихильність до російської опіки, якою тоді користувався Крим, була дещо підозрілою, він заволодів висотами з обох боків і негайно почав, сприяючи ночі, зміцнювати гирло гавані.
Цей крок мав бажаний ефект, і турки негайно залишили якірну стоянку, яка незабаром могла стати в'язницею; але урок не був викинутий, і в 1786 році була заснована військово-морська станція під її теперішньою імпозантною назвою.
Покійний імператор, усе правління якого було зайняте повільним і прихованим, але неухильним дотриманням спадкової політики Євсії, усвідомлюючи величезну важливість позиції щодо його довго обмірковуваних планів щодо Туреччини, виявляв найбільшу зацікавленість у її розвитку, і саме під його егідою та під керівництвом віце-королівства князя Воронзова вона стала такою високою. загроза незалежності Порти, що призвело до загрози її власному існуванню.
Таким чином Севастополь описаний сучасним автором, якого ми вже мали нагоду цитувати: