Поки відбувалися ці події справа, Легка дивізія не сиділа без діла. Було здійснено рішучий штурм крайнього лівого краю англійської армії; і на мить ворог заволодів чотирма нашими гарматами, три з яких були відбиті Коннот Інгерами, тоді як четверта була швидко знову захоплена 77-м під командуванням підполковника Егертона, офіцера з найвищою відзнакою, чия передчасна доля під час захоплення ям Ейфля, безсумнівно, ще свіжа в пам’яті кожного читача. Під час найгарячішої боротьби сер Джордж Кеткарт намагався зробити потужну a: <
H D I I до диверсія шляхом спуску в долину та спроби розвернути фланг ворога кількома ротами 68-го полку; але виявивши висоту над ним і навколишні ущелини, зайняті ними великою силою, так що він був фактично підданий перехресному вогню спереду, з флангу і з тилу, він спробував відвести своїх людей, під час цієї спроби бригадний генерал Торренс отримав важке поранення, а його відважний і лицарський вождь був збитий з коня кулею через голову. Пізніше його тіло було знайдено з трьома пораненнями від багнета, оскільки росіяни у своїй жорстокій лютості жорстоко калічили як мертвих, так і мертвих, і його поховали на пагорбі, який носить його ім’я, де він лежить пліч-о-пліч з генералом Голді та іншими офіцерами його дивізії, які загинули того фатального дня.