вузька смужка землі. Цей рух змусив Омара-пашу привести гарнізон у стан готовності, але до ранку 17-го з боку ворога нічого не відбувалося. Попередньої ночі, завдяки темряві, призначені для атаки війська, частина яких залишила табір під Севастополем шість днів тому, а решта складалася з загонів з Перекопу та Сімферополя, накинули навколо цього місця щось на зразок неправильної паралелі, що складається з земляних насипів, призначених як прикриття для артилерії та стрільців і розрахованих на захист перших від нападу. ctiup-dc-main. Ці споруди були піднесені на хребті пологої височини, що супроводжувала Євпаторію з боку суші, за якою росіяни зібрали великі сили кавалерії та піхоти, підтримані потужною артилерією, загалом, як припускають, від 30 000 до 40 000 чоловік усіх видів зброї.
Атака почалася вдень 17-го потужною канонадою по окопах міста з гармат великого калібру, серед яких було кілька 32-фунтових. Ворог спочатку зробив потужну демонстрацію по всьому фронту турецької позиції; але виявивши, що ліворуч захищено влучним вогнем з кораблів союзників — що складалися з англійських суден Caraqoa, Furious, Valorous і Viper, французького пароплава Veloce і турецького пароплава ScheJifaer — вони незабаром зосередили атаку проти центру та справа. Внаслідок цієї зміни тактики та на прохання Омара-паші «Вайпер», «Велос» і «Шефаер» зайняли позицію праворуч, де вони зробили активний внесок у результат дня. У той же час Генералісимус посилив праворуч кілька батальйонів піхоти та артилерії, які він відкликав зліва; і протягом двох годин ворог безперервно продовжував вогонь з позицій, зайнятих своєю артилерією, підтримуваний енергійним вогнем стрільців, без жодного матеріального результату. Наприкінці цього часу їхня піхота, маючи дошки та драбини, підготувалася до штурму міста з правого або північно-східного боку, де було встановлено найменшу кількість гармат.
П'ять батальйонів просунулися в межах 400 ярдів від ями, захищеної фрагментом стіни, що належала старому цвинтарю. І тому два з п’яти батальйонів були відкинуті на точку, розташовану на 300 ярдів ближче, коли, піддані жвавому мушкетному вогню, вони були змушені в замішанні відступити. Ще двічі штурмову колону підштовхували вперед, але так само часто її відкидали назад, і в одному з цих рухів відступу її переслідував турецький батальйон, який, зробивши вилазку з міста, напав на неї вістрям багнета, тоді як невелика турецька кіннота, яка не нараховувала 300 коней, атакувала її з флангу.