До 19 лютого погода була помірною, часом навіть спекотною, і ввечері цього дня готувалися до розвідки в більших масштабах; в якому мали брати участь сер Колін Кемпбелл зі своїми горцями та французький загін під командуванням генералів Боске та Вільнуа. Була отримана інформація про те, що кількатисячна армія росіян отаборилася в околицях Чоргуна, і генерали союзників мали підстави вважати, що рухом зосередження, таємно спланованим і швидко здійсненим, буде легко відрізати цю групу ворога і або знищити, або взяти в полон усіх чоловіків, які її складали. Французи зібралися у своїй штаб-квартирі незабаром після півночі зі зброєю в руках і готові до маршу; коли раптово змінилася погода; дощ почав йти проливами; незабаром після цього вітер уривався
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]
UJ X H
Q < UJ
X H
Якщо]
> <
на північ, дмуть щомиті все сильніше і супроводжуються штормами з градом і снігом. Наші союзники, переконавшись, що підприємство тепер неможливе, повернулися до своїх місць; і майор Фолі, британський офіцер, прикріплений до французького штабу, був негайно направлений ознайомити сера Коліна зі зміною плану. Посланець, на жаль, заблукав у снігу; Сер Колін, був глухий до будь-яких міркувань, окрім обов’язку, у призначену годину вирушив зі своєї дивізії та, разом з бригадним генералом Вілленуа, який, хоч і знав про контрнакази, але з лицарською рішучістю не кидав свого колегу, просунувся в напрямку Камари та Чоргуна.
Результат був таким, як і слід було очікувати. Темрява була більш сприятливою для ворога, ніж для союзників; Було подано тривогу, росіяни відступили до Чорної, а англійці та французи, які за такий короткий проміжок часу серйозно постраждали від обмороження, повернулися на позиції втомлені, холодні та знеохочені. Розвідка зазнала невдачі, ворог був попереджений, і схема, нездійсненна сьогодні, завтра стала неможливою.
Деякий час минулого французи тепер неухильно просували свої підступи через землю, від якої вони замінили нас праворуч, і поступово наближалися до Малакова, який вони погрожували взяти у фланг, якщо не в зворотному напрямку. Стривожені їхнім просуванням, росіяни, з їхньою звичайною таємницею та швидкістю, збудували в ніч з 22 на 23 лютого редут на схилі гори Сапун, височини, яка утворює праву сторону затоки Карінінг і є відгалуженням хребта, що спускається в напрямку міста від Інкермана.
Цю роботу назвали Селінгінський редут на честь полку, який головним чином брав участь у її будівництві, і який все ще активно брав участь у її завершенні, коли наступної ночі її атакували французи чисельністю 1500 осіб під безпосереднім командуванням генерала Моне та під керівництвом генералів Боске та Майро.