«Була п’ята година; не було чутно, як б’є жоден із годинників у Севастополі, оскільки вітер був дуже сильним і роздував гавань і місто. З кожною миттю погода ставала все густішою та мокрішою, так що за кілька хвилин майже нічого не було видно. Похмура лінія батарей, однак, залишалася досить добре видною, хоча вони також були такі ж тихі, як у стінах. У Малакові кілька Час від часу в амбразурах можна було розрізнити солдатів, і між ним і Мамелоном проходила невелика група, але це було все, ліворуч від Редана була якась чорна маса, але було неможливо сказати, було вже за п’ять
атмосфера аж ніяк не була ясною, вона була принаймні такою ж, якщо не прозорішою, ніж, здавалося, буде пізніше. Але на наших батареях не було жодних знаків. Чоловіки були в них, як завжди; можливо, вони проявили трохи більше метушні, але ніщо не змусило б повірити, що вони готувалися до тривалої та жорстокої сутички з ворогом, якого вони мали намір перемогти, але чий захист, як у земляних укріпленнях, так і в гарматах, значно перевершував їхній як міцністю, так і кількістю.
Раптом, десь о чверть на п'яту, з нашої лівої атаки вистрілили три гармати. За секунду після цього, бігаючи вгору та вниз по лінії, з маленьких курганів і пагорбів поблизу Інкермана — з широких командних позицій батарей Чепмена й Гордона — з тихих мальовничих ущелин, де ніхто не мріяв про гармати, — високо з тилу на крутих і високих хребтах — і Униз ліворуч, де французькі роботи простягалися над низькими болотами до Каміша — з кожної точки наших ліній виходили сотні смуг полум’я та маси диму, а потім настав великий струс, який повільно перемагав вітер і дощ, і, здавалося, наповнював небо й землю Ідеальний шум, як залізний град, посипався на ворожі батареї, і вони летіли до роботи, розкидаючи землю, як вода, і пролітали над усім містом; Снаряди розривалися звідусіль, наче тріскачі, і приголомшливі вибухи великих мінометів виднілися над усім іншим шумом, коли величезні бомби проносилися крізь них, несучи смерть і руйнування в Мамелон і Малакофф. Після цього першого потужного залпу кожна гармата спрацювала, як могла, і по місцю почався регулярний вогонь з мінометів і важких гармат.
"З дев'ятої до третьої всі в таборі були надані власним припущенням щодо прогресу бомбардування. Туман і дощ були настільки густими, що з висоти було важко розрізнити вогонь навіть наших найближчих батарей; не тільки неможливо було побачити, що ми робимо, але навіть почути було важко. Вітер нісся з табору в бік Севастополя, і це разом із густотою атмосфери та сильним дощем заглушив майже кожен звук, крім глухого й, очевидно, дуже далекого струсу великих мінометів.