Ці операції французів і англійців не тільки знищили прикриття, створене для жорстокого вогню досвідчених і невтомних стрільців супротивника, але й забезпечили ґрунт найвищої цінності для штовхання аппіоашів і побудови нової паралелі, яка була озброєна в інтервал між цим бомбардуванням і наступним, що відбувся на початку червня. Для того, щоб з’єднати дві події, які насправді були лише частинами однієї об’єднаної схеми, ми поки що відхилилися від суворого хронологічного порядку, щоб віддати перевагу подіям вечора 19-го над подіями, які відбулися вранці того ж дня. Це була розвідка турків під керівництвом Омара-паші, переведеного з Євпаторії до Херсонеса на початку місяця, і зроблена вона була з метою з'ясувати, яка може бути сила ворога на Черній. Турки, зібравши дванадцять батальйонів піхоти, просунулися в напрямку Камари, залишивши сили французької та англійської кавалерії та кінної артилерії під командуванням відповідно генерала Ферея та полковника Парлбі на рівнині зліва. Ці сили залишалися бездіяльними, поки куські форпости не відступили під час наступу турків і останні не заволоділи Камарою, коли кіннота й артилерія підійшли до інших пагорбів хребта, на якому розташоване село, і всі війська рушили до річки. По цей бік, на височини над Чоргуном, вони знайшли пост козаків, які, швидко витіснені влучним ракетним вогнем з боку французів, рішуче відступили на інший бік, де було видно невелике військо лише з чотирма гарматами. Омар-паша не вважав за потрібне переходити річку, але відступив, переконавшись, що ворогові не вистачає сил, і війська повернулися до своїх таборів, піхота прикрита кавалерією та артилерією. Цей рух не призвів до жодних важливих наслідків, і незабаром після цього Омар-паша та більша частина його війська повернулися до Євпаторії, якій передбачалося загрожувати нападом; але це дало туркам можливість продемонструвати своїм союзникам високий стан стійкості й ефективності, до якого вони були доведені, а багатьом нашим офіцерам це дало змогу втекти від виснажливої рутини табору та приємно поміняти застійну атмосферу та непорушну безплідність плато на чисті бризи та пишну рослинність долин, що лежать між ним і Чернайою. «Кожен, — каже містер Рассел, — почувався так, ніби він переміг козаків і нарешті вийшов із в’язниці, і я ніколи не бачив більше підбадьорених, радісних облич біля прикриття, ніж ті, які можна було побачити на пагорбі Кенроберта. Це було підбадьоренням нашого настрою знову проскочити галопом зеленим узгір’ям і втекти від огидного відчуття обмеження й ув’язнення, яке набридло нам до смерті в табір».
Частина 6
сторінка 97/249