У ніч на 1 травня французи атакували контрохорону, яку росіяни встановили перед Центральним бастіоном, в якій вони готувалися розмістити гармати, і в якій вони вже встановили дев'ять ручних мінометів або когорнів, що викликало значне роздратування у наших союзників. О десятій годині ночі, при світлі яскравого місяця, французькі війська, сформовані у дві атакуючі колони, за наказами генералів Базена і Де ла Моттеружа, що вийшли з їхніх паралелей, кинулися з непереборною запеклістю, не зробивши жодного пострілу праворуч і спереду, і атакували його захисників багнетом. Росіяни
Невдовзі кинув сильний вогонь з мушкетів і артилерії по нападникам, і почався серйозний і затяжний конфлікт, який завершився тим, що французи після повторних ударів багнетом зуміли вибити ворога з усіх ділянок роботи, в результаті чого вони захопили вісім когорнів. Інженери, завжди готові якнайкраще врахувати успіхи своїх товаришів, негайно взялися до роботи, повернули і^арапети і серед сильного вогню російських батарей міцно закріпилися в роботі, яку вони без втрати часу з'єднали з французькою паралеллю в її тилу. О четвертій годині дня наступного дня росіяни спробували відбити цей об’єкт, але вони відбили енергійний виліт, який вони здійснили з цим об’єктом, і зазнали серйозних втрат від деяких гармат, які накинули на них французи, чия поведінка в обох справах була надзвичайно блискучою. Їхні втрати були значними, але все ж не могли зрівнятися з тими, яких завдали росіяни. Ця лиха справа просунула французів приблизно на 150 ярдів ближче до Центрального бастіону.
3 травня таємна експедиція, яка готувалася кілька днів і пунктом призначення якої, як відомо, були Керченська протока, відпливла з Балаклави і Каміша. Він складався з приблизно сорока восьми суден, що містили 8000 французьких, 4000 англійських, вісімнадцять гармат, а також відповідний комплект наземного транспорту та комісаріату. Він був чудово спланований, обладнаний і організований; війська були в найвищому настрої і в найпрекраснішому стані, і були в захваті від новизни служби; командири союзників були натхненними на успіх — усі обставини часу, місця та погоди, здавалося, склалися на його користь, і все ж, на подив і огиду тих, хто пішов, і тих, хто залишився, за кілька днів доповідь, яку спочатку з обуренням відхилили, нарешті незаперечно підтвердилася поверненням експедиційних сил. 6 травня вони досягли призначеного місця зустрічі, і все було готове до очікуваної висадки, коли на повній швидкості прибув французький пароплав із наказом генерала Канробера негайно повернутися до Каміша.