У ніч на 10 травня, темрява якої сприяла підприємству, росіяни просунулися силами вгору по Воронцовській дорозі та здійснили рішучу атаку на траншеї ліворуч від атаки англійців справа. Вогонь з обох сторін був настільки надзвичайно сильним, що можна було вважати, що відбувається подія більш ніж звичайної важливості, але після півгодинного гострого бою ворог відступив із втратою приблизно 200 чоловік, наші власні становили лише 23 убитими та пораненими. Спроба була відновлена наступної ночі під час нашої атаки зліва, але вартові були напоготові й одразу дали тривогу, після чого полковник Макбет із 68-го полку, який чергував в окопах, привів своїх людей до ладу й прийняв росіян із стійкістю, яка повністю зруйнувала їхні наміри. Деякі з них зуміли потрапити в батарею, де їх відразу ж розбили багнетами. Тоді за межами лінії розгорнулася рукопашна боротьба, в якій росіяни були повністю розгромлені, відійшовши з серйозними втратами. З нашого боку капітан Ллойд Едвардс і шість чоловік 68-го були вбиті, а двадцять два поранені.
Приблизно в цей час прибула велика частина сардинського контингенту. Вони були з ентузіазмом прийняті англійцями, які вже були гаряче захоплені пам’яттю про їхню хоробру поведінку в боротьбі, яка закінчилася так катастрофічно на рівнинах Новари, і які дивилися з великим захопленням на їхній солдатський вигляд, їхнє мальовниче й справне спорядження, витонченість і активність їхньої ходи та їх досконалу організацію, завдяки чому це компактне невелике військо було загальним визнанням як взірець армії в поле.