Генерал Пелісьє, чия аѣриканська репутація, а також його помітно різка поведінка в багатьох нічних сутичках, які так часто відбувалися під час усієї облоги між французами та еусійцями, безсумнівно, призвели до обрання його наступником Канробера, — вирішив розпочати своє командування таким чином, щоб справити незабутнє враження як на друзів, так і на ворогів. Генерал Канробер у своїй депеші від 17 квітня стверджує, що всі засідки на цвинтарі були зайняті та знищені в ніч на 13-те французькими наступаючими силами; але здається, що нова паралель, яка, за його словами, була побудована внаслідок цього успіху, не охоплювала тимчасово здобуту таким чином землю, оскільки 22 травня, дату операції, яку ми зараз маємо записати, росіяни все ще володіли цвинтарем. Це кладовище і сполучені з ним ями утворювали ланцюг засідок, що простягалися від Центрального до Карантинного бастіону. «Це кладовище, — розповідає майор Хемлі, — було оточене муром і мало площу близько сімдесяти ярдів; подальша стіна була менш ніж за 100 ярдів від стіни міста, яка була кам’яною, вертикальною (укріплені місця зазвичай укріплені похилими контрфорсами, які називаються облицюванням), і не мала рову. Між стіною цвинтаря та стіною міста був лінія захисних екранів, міцно побудованих із землі та габіонів, здатних утримувати щонайменше десяток стрільців у кожному».
Ці стрілецькі ями, з’єднані одна з одною та з двома бастіонами, таким чином утворювали величезне мереживо зброї, звідки ворог міг перешкоджати просуванню французьких військ, здійснювати потужні вилазки і навіть брати у фланг французьку атаку зліва. Тому володіння ними стало абсолютно необхідним для наших союзників, і Пелісьє вирішив захопити їх будь-якою ціною. У ніч на 22 травня відповідно він зібрав в окопах зліва силу в 1200 чоловік: і о дев'ятій годині жахливий і тривалий артилерійський вогонь, змішаний з безперервними залпами стрілецької зброї, оголосив, що боротьба почалася. Росіяни, які були цілком підготовлені, зібрали значні сили, щоб протистояти атаці, і протягом довгих годин усієї тієї ночі та при непевному світлі місяця, блідого безперервним і яскравим вогнем з рушниць і гармат, сумнівне змагання текло й текло хвилями людської крові. П'ять разів засідки переносилися та знову захоплювалися; але коли перша сірість світанку пролила своє спектральне світло u < fw _1 u z
q: H X
UJ UJ
я яu.
< UJ
до куб
[фрагмент нечитабельний у скані першодруку]